штабу групи, наступати через Голинчинці й Сапіжинці для зайняття Великої Русової й Рознотівки. Праву колону складали 5 і 6-й полк, ліву (через Голинчинці) — 4-й полк. З наступом 11-а дивізія спізнилася, й тому 4-й полк С. С. підійшов до Голинчинець вже по полудні. З огляду на густий сніг у 15 годині вже було майже темно. Отримавши відомості від розвідки, що Голинчинці вільні, полк втягнувся в село. Коли хвіст полку ввійшов у село, а голова ще не вийшла з нього, полк був несподівано обстріляний із рушниць і кулеметів і заатакований із усіх сторін москвинами з засідки. Бій був розпачливий. Молоді мобілізовані в більшості трималися дуже добре. Полк баґнетами проложив собі дорогу назад і відійшов на Ксендзівку. Положення можна було поправити. Наступного дня штаб групи плянував, із Головорусової допомогти 11-ій дивізії вибити ворога з Голинчинець і осягнути визначене їй становище. Коли раптово зі штабу 10-ої дивізії, з Рахнів, приходять відомості про 7-у Запорозьку дивізію з Чорним полком і то з такими подробицями: 7-а дивізія донесла в штаб Дієвої Армії, що вона бється в районі Юліямполя, а фактично була з полком Чорних Запорожців у м. Шпикові, виславши для охорони до Торкова одну сотню своєї кінноти. Ворог біля 10-ої години вечора 28 жовтня пройшов через Луку Жабокрицьку–Шпиківку й атакував 7-у дивізію та Чорний полк на квартирах. Дивізія, яка нараховувала в своєму складі біля пів тисячі баґнетів, пішла врозтіч, Кінний полк теж, і тільки поодинокі люди й вози прибилися після її розгрому до Лісових Рахнів і помашерували на Шаргород. Тут пізніше зібрався весь Кінний полк, щоби вирушити на зєднання зі своєю групою. Рештки ж піхоти були розшукані начальником штабу групи С. С. 29 жовтня в м. Красному, звідкіля вони вирушили на Жмеринку до розпорядимости командуючого армією.
Підо впливом поразки 7-ої дивізії й Чорного Запорозького полку 51-м Литовським ворожим полком, частини 10-ої дивізії С. С. зі штабом дивізії, що були в Лісових Рахнах, відкотилися на Стрільники.
11-а дивізія після невдачі під Голинчинцями відійшла на старі позиції. 7-а Запорозька дивізія (сусідня) потерпіла невдачу у Шпикові, стративши багато полоненими, й де вона була — Січовим Стрільцям не було відомо. Частини 10-ої дивізії з Лісових Рахнів відійшли на Стрільники. 1-й і 4-й полк С. С. висунуто далеко вперед, у Головорусову. Не будь випадку з 7-ю Запорозькою дивізією, все можна було б направити, після ж заняття ворогом Шпикова, положення 1-го полку С. С. було дуже небезпечне, й тому штаб групи видає наказ 1-му полкові С. С. відійти на Лісові Рахни й тримати їх.
