це, на випадок бою, виникали деякі сумніви щодо боєздатности цього поповнення. Та все ж командування групи і її підлеглі зробили все можливе, що було в їхніх силах, щоб якнайскорше довести січове стрілецтво до належного бойового стану.
Згідно з наказом штабу Дієвої Армії, група Січових Стрільців мала зосередитися в районі на схід від Жмеринки; станцією висадки призначено було ст. Гнівань. По цьому маршрутові й вирушила 18 жовтня 10-а дивізія, а 21-го прибула до району Ворошилівка–Барське–Маянів–Рудківка. 11-а дивізія виїхала з району Шепетівки тільки 21 жовтня (спізнення трапилося через те, що не було своєчасно подано потяги).
З якихось, досі не відомих, причин штаб Дієвої Армії в дорозі змінив маршрут 11-ій дивізії: спрямував частину ешельонів на Котюжани й частину на ст. Рахни. З прибуттям 24 жовтня штабу групи С. С. до Жмеринки, штаб Дієвої Армії визначив район зосередження групи: Джурин–Рахни, куди обидві дивізії й прибули на ранок 27 жовтня. Таким чином 10-ій дивізії треба було зробити перехід з Ворошилівки до Рахнів, а частинам 11-ої дивізії — одним перехід з Рахнів до Джурнна, а другим із Котюжан до Джурина добрих півтора переходи. Коли ж прийняти під увагу сльоту й погане становище в той час доріг, то треба признати, що місця висадок були призначені неуважно й зовсім недоцільно. Правда, оправданням може бути твердження необхідности підходу резервів із глибини, але тоді обставини дозволяли призначити пунктами вигрузки ст. Ярошинку або ст. Рахни.
На час підходу групи Січових Стрільців обстанова на фронті була така: Запорозька група без 7-ої дивізії й полку Чорних Запорожців залишила 27 жовтня Томашпіль і заняла оборонну позицію по лінії Клембівка–Горохова–Антонівка, 7-а Запорозька дивізія з полком Чорних Запорожців мала бути на лінії ст. Юрківка–Лука Жабокрицька. Праве крило 3-го Галицького корпусу мало бути в районі с. Войцехівка–Жабокрич. У дійсності ж галицьких частин там не виявлено: вони й не думали ставати там на фронті, бо згідно з умовою з Деникіном мали зосереджуватися в районі Бердичів–Винниця, й поривали з Наддніпрянською армією. Незаняття вказаних пунктів Галицьким військом і неповідомлення про своє рішення групи С. С. — поставило цю групу, як побачимо далі, в критичне становище та було переважним чинником у ході наших операцій.
Волинська, 3-а й 4-я Київська дивізія в цей час були в повному відвороті й простували до визначених їм районів на відпочинок, проходячи через райони зосередження Січових Стрільців.
