Наступного дня ворог атакує Олександрівку й форсує р. Случ під Чижевкою, одночасно перейшовши Случ під Гильським, далі переходить убрід р. Смолку біля Суслів і примушує Січових Стрільців до відвороту. Група відкидає свій лівий флянґ і центр та займає становище Кіянка–Орени–Ярунь.
На другий день, після боїв, відходять Січові Стрільці на лінію Смолдерів–Колоденка–Великі Горбаші.
17 вересня затримуються на позиціях на лінії ст. Майдан–Вілля. 18 вересня, згідно з наказом штабу Дієвої Армії (з відходом на Новоград-Волинський група вийшла з підлеглости 2-му Галицькому корпусові), група мала відійти до залізниці Бердичів–Шепетівка й згрупуватись у двох районах: у Полонному й у Шепетівці.
У м. Полонному зосереджується 10-а дивізія С. С., у м. Шепетівці 11-а дивізія С. С., штаб групи в с. Городище; 2-й Галицький корпус відійшов до м. Бердичева, в районі якого й зайняв позицію.
Наступні чини, що були ведені протягом цілого місяця для заволодіння Коростенем, скінчилися невдачею. Українське військо не тільки не здобуло цього надзвичайно важного пункту, але й відступило до лінії залізниці Бердичів–Шепетівка, стративши весь терен, здобутий за час від 18 серпня по 12 вересня. Причини цієї невдачі були такі:
- 1) Відсутність у штабі групи С. С. точних і ясних інструкцій із боку вищого штабу щодо відносин із поляками.
- 2) Невиразне й скорше вороже, ніж приятельське ставлення поляків у районі Звягеля потягло за собою те, що група С. С., загрожена поляками стилу, повинна була залишити Новоград-Волинський 22–28 серпня й припинити свій, так удало розпочатий наступ на Коростень. Відійшовши до району Пулин–Соколів–Курне (де пробула до 1 вересня) група С. С. стратила таким чином цілий тиждень, — час, якого вистарчило б для підходу до Коростеня.
- 3) Повільне посування 2-го Галицького корпусу на Коростень. Корпус цей, не зважаючи на відхід Січових Стрільців від Звягеля, все ж мав достаточно сил для наступу на Коростень. Корпус довго затримався в Житомирі, а почавши наступ, вів його не досить енерґійно.
- 4) Для обхвату Коростеня з заходу Січових Стрільців було замало. 2-й же Галицький корпус відмовився від маневру для заняття Коростеня, а весь час вів фронтові атаки, які не дали позитивних наслідків. Незнання ворога, що сильно боявся обходів і обхватів, багато тут пошкодило. З другого боку й Січові Стрільці не досить сміливо рішались у цій операції на обхідні рухи.
- 5) Упертість ворога в боях під Коростенем теж спричинилася до невдачі наступу українських частин.
- 6) Загайка часу українськими частинами спричинилася до виграшу ворогом часу на підвіз підкріплень до Коростеня й перехід ним до активних чинів.
