тівка–Новоград-Волинський. Оборона-ж Шепетівки остільки виснажила корпус С. С., що ран своїх він майже до кінця вилічити не зміг. Понесені були колосальні жертви, згинули найліпші люде, і тій орґанізації, що намічалась, було завдано сильний удар.
Широке маневрування частинами й резервами (часто один день частини бються на одному участкові, вночі перевозяться на другий), удатне перемішування всіх, що були до розпорядимости, засобів, як бронепотягів і панцерників, широка особиста ініціятива начальників, особливо командира 1-го полку С. С., який часто приймає короткі й сильні випади для оборони своїх становиск. Це перший випадок, коли в Армії У. Н. Р. такий спосіб оборони примінено.
Використання всіх сил, включно до польової жандармерії. Слід ствердити надзвичайну стійкість частин, досконале керування артилерією при обороні. Холоднокровність і правильний розрахунок командування по-над усяку похвалу. Останнє надто бє в очі, коли глянути на обстанову 27 квітня. Не тратячи голови, командування розмірянно й обдумано провадить операцію в ріжних напрямках. Ця обставина заспокоююче впливає на дух частин, і вони бються на Шепетівці, не маючи ні тилу, ні фланґів, готові зустрінути ворога звідусіль.
Корпус С. С. Шепетівки не втримав, але героїчна її оборона лишиться назавжди дорогою сторінкою в серці кожного Січового Стрільця, й спомини про бої тих днів завше будитимуть у Стрільцях гордість і силу.
До початку травня частини Армії У. Н. Р. що боролися з ворогом на Проскурівському й Камянецькому напрямках, знаходяться за р. Збручем; лівим своїм крилом у Підволочиську. Північна ґрупа до цього-ж часу, поступово відходячи під ворожим натиском, обсаджує фронт ст. Сарни–Костопіль–Тучин–Гоща. Холмська ґрупа, боронячись проти поляків, займає фронт по р. Стирі. 9-та Залізнична дивізія перевозиться з Сарнів на ст. Озеряни. Запорожський корпус головними частинами починає прибувати на ст. Радивилів. Галицька Армія правим своїм крилом була в районі Берестечка–Радохів–Каменка. Українське військо оказалось оточене майже з усіх боків: зі сходу й півночи напирали большевики, з заходу — поляки. Боротьба з двома ворогами, з яких кожний був сильніший від війська українського, не мала рації. Таке положення Головне Командування передбачало й тому ще раніше підносило питання про ліквідацію одного з фронтів, та на нараді Уряду У. Н. Р. з Головним Командуванням Галицької Армії в квітні 1919 року всеж вирішено було вести боротьбу на два фронти. Особливо оптимістично задивлявся на таку боротьбу тодішній Наказний Отаман, отаман Осецький. Його-то думки й узяли верх на нараді.
