Сторінка:За Державність. Матеріали до Історії Війська Українського. Збірник 2. 1930.pdf/216

Ця сторінка вичитана

пускати, коли відомо було, що вони не вірили в можливість скорої заплати їм грошей за цвинтар. Всяке запевнення про скоре залагодження справи, власники уважали за звичайне проволікання часу.

***

Заключення купчого кріпосного акту. Більше року протягнулася справа збірки пожертв по підписних листах. Аж нареші на початку року 1929 певна необхідна сума грошей зібралася в касі Правління Станиці, й воно приступило до детального обговорення з власниками землі умови куплі й закріплення купчого акту.

29 квітня 1929 року Український Центральний Комітет при листі[1] під ч. 2045 вислав своє уповноваження ґенералові-хорунжому О. Загродському на заключення й підписання формального купчого акту.

Так по довгих зусиллях, а ще довших остаточних розмовах із власниками землі, справу, нарешті, доведено до кінця. Могили українських лицарів назавжди були врятовані. Земля під ними викуплена у власність Українського Народу й одгорожена гратами від решти цвинтаря, при чому викуплено 1,842.57 квадр. метрів.

Акт купчої кріпости учинено в м. Каліші, в нотаріуса Станіслава Бзовського 4 жовтня 1929 року.

Цей важливий момент у житті української політичної еміґрації на каліськім терені ознаменовано урочистою традиційною великодною панахидою за спокій душ померлих воїнів українських.

В 1929 році православні великодні свята випали на день 5 травня (по нов. ст.). Традиційні поминки на могилках мали відбутися через тиждень, а понеже з відомих вже нам причин доступу на цвинтар не було, бо не було ще споряджено формального купчого акту, — поминки відбулися лише 19 травня, цеб-то на перший день католицьких зелених свят.

Панахиду відслужив настоятель Св. Покровської церкви при Українській Станиці, протоєрей о. Іларіон Бриндзан, у сослуженні діякона о. Григорія Буня, при ктитареві п. Якові Драбині і церковному хорові під керовництвом п. Івана Білецького.

На панахиді був присутнім заступник голови Правління Станиці ґенерал-хорунжий Олександер Загродський (командир 2-ої Волинської стрілецької дивізії) і багато українських політичних еміґрантів із м. Каліша, Щипіорна, Скальмержиць і околиць.

Настрій у всіх присутніх був урочисто піднесений. Поруч зі смутком, який відповідав хвилі, на обличчі кожного українця-вояка, кожної українки, що прийшли одвідати могилку брата чи сестри, сина чи доньки, батька чи начальника, підлеглого чи просто бойового товариша, можна було прочитати вираз внутрішнього задово-

  1. Лист підписали: М. Ковальський, Ґен.-.Шт, ґен.-хор. В. Кущ, полковник І. Золотницький.