|
М. ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО Ґенерал-поручник.
|
Армія У. Н. Р. в коридорі, що утворено добровольчою й большевицькою арміями. — Усталення ідеології. — Марш розєднаними дивізіями. (Схема ч. 3). Після чинів на Уманьщині, наша Армія відійшла була до району Перегонівка–Голованівськ–Покотилів (штаб армії в с. Рогове), а з 16 січня почала посуватися в південно-східньому напрямкові, до р. Синюхи; — маршрут: Перегонівка–Лебединка–Троянка–Казимирізка, В районах цих було багато цукру й спирту; селянство в більшості було заможне; це добре відбилося на орґанізаційній праці дивізій.
На підставі де-яких розвідчих даних можна було уявити собі, що Командування Добровольчої армії, перебільшуючи в своїй уяві нашу кількість, вирішило поставити Українську армію поміж своїм та большевицьким фронтом і тим самим привести нас до загибелі. Відступ Добровольчої армії був остільки поспішний, що поміж обома фронтами залишилася просторінь біля 200 верстов.
Приблизно біля половини січня наша розвідка майже точно встановила напрямок фронту Добровольчої армії, а саме: головними ґрупами Добровольча армія тримала: Бірзульський та Ново-Український залізничі вузли і район Єлизавету, а потім фронт повертав круто в південно-західньому напрямкові.
На зазначеній лінії Добровольча армія спочатку гадала вдержатися стало, але явна деморалізація у війську примусила Командування Добрармії свій план залишити й утримувати південну Херсонщину й Катеринославщину стільки часу, скільки це буде потрібним для евакуації військ до Криму.
