мошенко, 3-го полку — підполковник Александрович і 4-го полку — полковник Гудима.
На стації Київ ешалони Сірих зустрічали представники гетьмана, але майже всі вони не володіли українською мовою, а на їх привітання російською мовою Сірі, або мовчали, або обюрювались. Так, наприклад, коли ешалони 2 го полку прибули на стацію Київ, Сірих від імени гетьмана привітав генерал Приходько. Старшини були зібрані до екремого вагону, де генерал Приходько, після перших слів привітання російською мовою, звернувся з таким запитанням: „Господа офицеры, готовы ли вы к боям с большевиками?“. Таке питання всіх здивувало. Всі мовчали; зробилось ніяково. Тоді генерал Приходько звертається до командира полку: „А вы какого мнѣнія на зтот счет? Надѣетесь ли вы на своих офицеров и казаков?“ Командирові полку не дали вимовити слова[1], бо один зі старшин зразу ж, не можучи стриматись, відповів: „Пане генерале! Такі запитання нас страшенно дивують. Чи невже ж пан гетьман надіслав вас з такими дорученнями й запитувати нас, як дітей — чи хочете ви їсти? — Невже ви гадаєте, що маєте ділj з якимись бандитами? Вам, мабуть, добре відомо, що до Київа прибула організована регулярна дивізія, а національне виховання наших старшин і козаків таке, що ми будемо боротись з усіма ворогами самостійної України, навіть, якби довелось, і з Урядом, коли він стане на хибний шлях будівлі самостійної Держави. Що ж до козаків, то вони за своїми старшинами підуть і в пекло!“ Така відповідь огорошила генерала. Він став прохати вибачення і виправдуватись, бо, мовляв, його хибно зрозуміли, що він хотів запитати, чи панове не почувають себе стомленими після полону і чи бажають зараз же воювати з большовиками. З козаками генерал балакав уже українською мовою. На його запитання козацтво відповіло: „Приїхали для боротьби до останнього з усіма ворогами Неньки-України!“ Пізніше, на обіді у гетьмана, генерал Приходько говорив сірим старшинам: „Вы слишком узкіе шовинисты"...
В Київі гетьман зробив огляд 4-го Сірого полку і представників від инших полків та залишився дуже задоволений стройовим виглядом козаків. Козаки сподівались, що дивізія залишиться на де-який час у Київі і вони зможуть, після 2-3½ років перебування в полоні, по тижню — по два побути дома й побачити своїх рідних. Але, замісць цього, в кінці огляду гетьман у своїй промові поздоровив Сірих з негайним відходом на фронт битися з ворогами України — большовиками. Відповіддю на це була цілковита мовчанка Сірих, яку вороги українського національного війська використали, як недоброзичливе відношення до особи гетьмана. Вони почали наговорювати гетьманові, що Сіра дивізія непевна частина і що сірожупанники всі соціялісти й большовики. Хоч на парадному обіді, даному Сірим старшинам, гетьман підкреслив своє задоволення військовою підготовкою сірожупанників і обіцяв, навіть, залічити Сіру дивізію наряду з Сердюцькою до української гвардії, але, між иншим, в приватній розмові зауважив, що фізіономії у козаків все-таки большовицькі.
81
- ↑ „Командирові полку не дали вимовити слова“ - очевидно, що деморалізація зачепила й старшинство. — Редакція.
