українського старшини й козака, не дивлячись на всі на перших порах матеріяльні недостатки (головним чином бракувало харчів), з великою напруженістю.
І от серед цієї праці в перших днях травня надійшла вістка, що на чолі Української Держави став гетьман Павло Скоропадський. Праця зразу припинилась. Всі вступили до полку на заклик Української Центральної Ради, а тут, замісць Ради, став гетьман. Була скликана. нарада, на якій ідея національна перемогла — для ідеї самостійности України більшість, пожертвувала своїми соціялістичними ідеями.
Не можна сказати, щоб полк складався з переконаних соціялістів. Кадр старшинський у більшості був з незаможньої інтелігенції; багачі залишились в таборах для „праці в свій час по свойому цивільному фаху“, а козаки майже всі були діти села, не зіпсовані московсько-фабричною „культурою“. Політичних партій в полку ніяких не існувало. Авантурницького елементу не було. Звичайно, що більшість співчувала соціял-демократам, трудовикам, соціял-революціонерам і дуже мало було прихильників монархізму. Козацтво найбільше обурив той захватний спосіб, яким опанував владу гетьман. Як не як, а Центральна Рада вважалась за народнє представництво, тоді як гетьман був представником тільки заможних хліборобів. Інстиктовно козацтво відчувало, що ця гетьманщина до добра не доведе, що вона буде змагатись до запровадження абсолютизму, при якому верх заберуть московські гнобителі і знову запряжуть „xaxла“ в ярмо. Але поки гетьман буде на грунті самостійности України, кожний старшина і козак погодився працювати для загально-української справи. Кожний був свідомий того, що для України перш за все потрібна Державність з яким би то не було урядом, а потім переведення еволюційним шляхом демократичних реформ, найбільш відповідних, потребам всього українського громадянства. Тільки одиниці ніяк не могли погодитися з гетьманщиною і пізніше примушені були залишити ряди дивізії. Організаційна праця з такою ж енергією пішла далі.
12 травня р. 1918 1-й Козацько-стрілецький полк розгорнувся в 1-шу Козацько-стрілецьку дивізію, в складі 4-х стрілецьких полків, арматного полку і окремої інжiнерної сотні, Стрілецький полк мав трьохкурінний склад, по 4 сотні в кожному куріні, 1 кулеметну сотню, кінну півсотню, звязкову півсотню, сотню піших розвідчиків, учебну сотню, господарчу команду і невеликий штаб. Після переїзду на Україну полки були переведені на двохкурінний склад.
На начальника дивізії був призначений підполковник Перлик, а на начальника штабу, — австрійської служби генштабу сотник Кватерник.
78
