бригада, що прибула до Кременчука в критичну хвилю не завдає собі труду висадитися з ешалонів і зясувати становище чинною участю в бою — „бачучи безвиходне становище... повернула назад“, 31 ж дивізія... не доставши ешалонів, залишалася в районі Балти, звідки й розійшлася по домах, ліквідувавши майно. І так скінчилася і пропала даремно праця по українізації X-го корпусу.
Самі з себе напрошуються питання:
1) В чому причина настроїв? — чи не в тому гнилому вихованню, яке давала московська влада своїм масам, в тій лічбі і Українцям?
2) Що робили керовники українського руху, щоби паралізувати в масах ферменти московської гнилизни? — ?
3) Що робили для противаги московським аґітаторам полкові та инші Ради українізованих частин?
4) Чи не обізвався в даному разі звичих неґативнo ставитися до вимог правителів: хоч би це були й свої власні правителі"?
