Цю дивізію революція застала на позиції в районі на схід од м. Відзи (м. Відзи в руках німців), приблизно за 48 верстов на південь од м. Двинська.
Український рух почався в дивізії в першу чергу в 542-му пішому Лепельському полку і поступово перекинувся до инших полків дивізії. Завдяки великому відсоткові старшин українців в цьому полку, порівнюючи з иншими, та їхній ініціятиві решта полків дивізії весь час прислухалася до опінії українців Лепельського полку. Почався український рух в цьому полку таким чином. До помешкання командира ІІІ-го батальону, українця, в березні місяці, не пригадую вже числа, у вечері прийшло кілька старшин українців. Один із них приніс часопис, в якому булазамітка про стотисячну українську маніфестацію в Київі в березні місяці. Коли голосно було прочитано цю замітку, то вона на всіх присутніх зробила сильне вражіння, Негайно було вирішено надіслати в Київ до Української Центральної Ради, про істнування якої на фронті було вже відомо, привітання від cтаршин українців Лепельського полку.
Цей прихід старшин українців до командира батальону як раз був на часі. Він в той час стояв на роздоріжжі. Йому, як кадровому старшині, який любив військову службу і служив з покликання, огидною була російська маса, яка загубила в цей час не тільки дух вояцький, але і зовнішній вигляд вояка. Тоді вже почалася деморалізація в полку і, взагалі, в дивізії.
Перший початок зробили москвини та жиди. З останніх були добрі аґітатори, що знайшли добрий ґрунт серед московської салдатні. У московського салдата (питоменного москвина) не було любови до військової служби, і національне почуття в масі не було розвинене, а тримала їх у купі лишень палиця. Коли її не стало, то москвин зараз же розперезався і показав, що він за один.
Салдат-українець, хоч в той час національно теж був мало ще свідомий, але вояк з нього був прирожденний. Українська вояцька маса трималася ще вичикуючо. В цей час не тільки українець-старшина, а навіть звичайний салдат, дивилися з призирством на своїх московських товаришів.
Коли команда полкових розвідчиків Лепельського полку відмовилася ходити на розвідку німецького фронту, то була зорґанізована, з ініціятиви старшин-українців, нова команда із українців. Ця команда розвідчиків майже що-дня ходила на розвідку.
Щоби хто не подумав, що москвин таким зробився завдяки затяжній війні та виснаженності, наведу кілька характерних рис двох національностей, які підмічено ще в мирний час. Наприклад, в російській армії москвин-салдат в масі не любив військової
49
