менш благополучно вийшов з бою Чорноморський полк, що був в арєргарді; правда, обози з майном і хорими обох цих частин погинули.
Тим часом друга частина чорної зграї денікинських бандитів жорстоко росправлялася з нашими хорими старшинами та козаками, забиваючи цих нещасних, немаючих змоги ні тікати, ні боронитися, знущаючись над старшинськими жінками.
Вся колона головних сил була знищена, і лише частина штабу дивізії та щтаб 3-ої артилєрійської бригади, що пішли в контр-атаку, будучи на конях, дали змогу відступити командирові дивізії полковникові Трутенкові і невеликій кількости старшин та козаків; відірвавшись потім від ворога, вони зєдналися з кінною сотнею і Чорноморцями.
Так, завдяки невиконанню наказу і маршу без мір охорони, загинула Залізна дивізія і, здавалося, вже не воскресне“.
„25 грудня у вечері мною були одержані агентурні відомости про заняття денікинцями м. Тетіїва. О 10½ год. вечора був одержаний наказ Командарма: 3-й дивізії 26-XII над вечір зосередитися в районі с. с. Стадниця, Високе; тут-же в наказі було зазначено про рух денікинців із півночи на м. Тетіїв. Не встиг я ще прочитати цього наказу, як у той же час із с. Голотьок прибула дивізійна скарбниця з постачання, з донесенням од полковника Чижевського, що м. Тетіїв заняте ворогом — денікинцями й що на північ од Голотьок, у напрямі на с. Розсошки, ним виставлена застава. Одержавши наказа Командарма та донесення полковника Чижевського, я негайно розіслав наказа до всіх командирів окремих частин дивізії, в якому було зазначено: відомости про ворога, про негайне прибуття Чорооморського полку до м. Животова, про висилку кінних розвідочних стеж у напрямі на м. Тетіїв, про виступлення дивізії з м. Животова о 5 год. ранку 26 грудня з тим, щоб до цього часу всі частини дивізії могли скупчитися в м. Животові та взяти фіри під хорих і майно. Полковнику Чижевському було послано наказа: пильно стежити за ворогом, виставивши усилені застави на Росошки–Тетіїв, бути готовим до виступлення в район с. с. Стадниця–Високе на 6 годину ранку 26 грудня, а як би до підхода дивізії була небезпека з боку Тетіїва, то, не чекаючи дивізії, — вирушити на с. с. Стадниця–Високе, де в останньому й росташуватись. Після розіслання наказів до частин дивізії, а також розвідочних стеж та обміркування з начальником штаба пляна руху дивізії несподівано о 3 год. у ночі прибув полковник Чижевський зі всіма обозами та гарматами з с. Голотьок до м. Животова і доложив мені, що він примушений був тікати з с. Голотьок до м. Животова, бо виставлена ним застава від Синього полку з кулеметом, на шляху на Тетіїв, була обстріляна ворогом і розбіглася, кинувши навіть кулемет і, що мабуть, як він гадає, вже с. Голотьки занято ворогом. Це прибуття полковника Чижевського з обозами, гарматами, тяжкими в рухові, та його доклад порушили первісні мої пляни. Я негайно вислав кінні стежі на с. Голотьок й так що ранку чекали донесень од розїздів, що були вислані на Тетіїв та на Голотьки, але донесення жадного не поступало“.
45
