заків (Волох нікому не довіряв скарбниці свого коша і всі гроші носив в походному мішку на собі).
В усій своїй діяльности Волох малював себе українським націоналістом і в цьому напрямкові уперто виховував своїх прихильників.
Де-хто гадає, що Волох був на службі у російських комунистів; на думку ж инших — комунисти, які виявляли себе досить добрими знавцями людської психольоґії та вміли її вживати, також влучно використовували Волоха, а з ним і всю Волохівщину для здійснення своїх завдань на Україні.
Мала інтеліґентність (не в розумінню походження) та освіченість мало відповідали тим великим завданням, які Волох бажав взяти на свої плечі, щоб розвязати їх під той бурхливий час.[1]
Робітник з Донецького басейну, Волох до двадцяти років був неписьменний; за часів військової служби в артилерійських частинах російської армії Волох дослужився до підпрапорщика; в 1915 році він кінчає школу прапорщиків і продовжує далі службу на фронті в 54-му Східно-Сибірському стрілецькому полку; за бойові заслуги його було авансовано до ранги штабс-капитана, та було дано йому де-які бойові ногороди (сам Волох заявляв, що він має Георгієвську шаблю та Георгієвський хрест).
Свою діяльність в українському війську Волох почав за часів ґенерала Корнилова в Москві, куди його було виряджено, як „непевну“ людину, а потім продовжував її в Харкові в 1917 році; в Харкові Волох згуртував коло себе українські елєменти, придбав собі надійних прихильників і завдяки їм, згідно тодішнім виборним принціпам, його було обібрано на посаду командира 2-го Запасового Українського полку, а через те, що вже такий полк був, то полк Волоха отримав назву 3-го Запасового полку (здається, бувший 234 російський запасовий полк). Незабаром Запасовий полк Волоха перейшов до большовиків, а він сам з своїми прихильниками втік до Київа, де зорґанізовував Слобожанський курінь. Коли з приходом німців знов встановилась влада Центральної Ради, Слобожанський курінь увійшов до складу 3-го Гайдамацького полку. За час свого перебування в 3-му Гайдамацькому полку Волох довгий час лишається на посаді голови польового суду й без милосердя катує большовиків.
Коло Волоха гуртуються: Ліневський, Табурянський, Андрійчук, Маслов, Терлецький й багато инших, що працюють разом з ним, використовуючи гайдамаків, як сліпе знаряддя.
Волохівщина починає свою особливо шкідливу діяльність в широкому розмірі з часів, коли повстала Директорія, себ-то з осени року 1918 і продовжує її на протязі всього наступного
32
- ↑ В квітні 1920 року я, як начальник штабу повстанців, таємно був в Харкові і випадково зустрів на вулиці Волоха, який вже тоді працював у комунистів на адміністративній посаді, у Гринька.
