середньої колони: Любар–Краснопіль–Заливанщина–Самгородок–Вівсяники).
3) Схема операції.
а) 6-XII всі частини, що брали участь в поході, мусіли відірвалися від польського кордону й зосередитись в південно-східній частині трикутника Шепетівка–Миропіль–Любар (вихідна позиція).
б) Від 7–9-XII марш через розполог Галицької Армії і 10–11-XII — форсування залізниць Янів–Бердичів і Винниця–Козятин, на дільниці поміж ст. Голенди (біля Козятина) й Гулівці (біля ст. Калинівка).
в) Після форсування залізниць — уґрупування в трикутнику: с. Прилуки–Вахнівка–Вівсяники.
Ситуація в смузі, обібраній командуванням для прориву, уявлялася так:
Поміж Галицькими частинами були лише невеликі частини добровольців, але залізниці, особливо вузлові стації, були виключно під контролем і охороною Добровольчого Командування.
Таким чином, головними перешкодами на шляху армії могли бути залізниці. Через те вся увага при техничному виконанню завдання повинна була бути звернута на уміле форсування двох Залізничних ліній.
Швидкість і несподіванка повинні були стати нам в пригоді.
Такий, в загальних рисах, був перший оперативний плян, яким почався Зимовий Похід Армії У. Н. Р. у ворожому запіллю. Голові Ради Міністрів я передав лише, що Армія 7-XII вирушить в похід.
Непривабливий і сумний вигляд мав район, де перебувала тоді армія. Прикладом: недалеко від Любару можна було бачити купу тягарових й особових самоходів, частинно знищених, а частинно ще цілком добрих; кидалися в вічі вози, навантажені ріжним майном і залишені без догляду на дорозі, бо знесилені коні нездатні були до дальшої праці; підводи з недужими, пораненими, що з розпачем просили допомоги. Найтяжче вражіння робили напів одягнуті, з купою шмаття на ногах, замість чобіт, легко поранені й недужі козаки, що тяглися за обозами. Потрібна була велика самопосвята й глибоке переконання в правоті своєї справи, щоб перетерпіти все те лихо.
Того ж вечора бачив я на марші стройову колону Запорожців та де-які инші частини і, дивлячись на цих людей, що були змучені безупинними маршами, боями та ріжними авантурами в запіллю, що простували вже з мого наказу в цілком новому напрямку, цілковито не виявленому, мов та темрява, в яку зникали наші колони.
16
