решполя (коло Любара) делєґацію: д-ра Давида та Петрика для досягнення ясности акції з Наддніпрянцями. Це сталося тоді, коли політичні провідники Галицької армії, побачивши свою помилку на союзі з Денікином, поїхали шукати инших шляхів за кордоном.
Умову з Добровольцями підписали з боку Галичан: майор Цімерман, сотник Турчан і д-р Давид, а від Денікина — полковники — Даровський, Коновалов та Самборський.
Найважнійші були пакти: 6) Галицька армія не буде воювати з армією отамана Петлюри, яка бореться на фронті. 7) Галицька армія зосереджується не пізніще 30-XI-1919 р., в районі Козятина. 8) Для забезпечення того зосередження Галицька армія частиною сил негайно обсаджує і утримує район Бердичева. 9) Штаб Галицької армії переходить не пізніше 30-XI до м. Уманя. 10) Всі тили (військові установи, етапи, склади) пересуваються і розташовуються на лінії Христинівка–Ольгопіль–Вознесенськ–Миколаїв. — (Ю. Р.).
Це розміщення Галицької армії залишалося й надалі. Командування Наддніпрянською армією взяло на увагу це при своїх дальших оперативних намірах.[1]
Знесилені пошестями й руїною запілля частини наші під ворожими ударами відходили в північно-західньому напрямку, все зменшуючи й зменшуючи свій маневровий пляцдарм. Стійкість війська й уперті арієрґардні бої (особливо бої за Вапнярський залізничний вузел) дійсно варті подиву.
Дороги стали кладовищем не лишень людей, а й коней і худоби. Часом, що сто кроків можна було бачити їхні задубілі трупи.
Добровольці заняли Проскурів перше, ніж підійшли південні наші групи. Там загинули рештки тилу армії.
До катастроф на фронті приєднуються труднощі й авантури на запіллі: Пашковецька волость оголосила свою власну, ні від кого незалежну, республіку й стала на перешкоді відходу наших тилів на Старокостянтинів.
В армії знов повстає отаманщина; головнокомандуючий повстанцями отаман Волох зі своїми гайдамаками починає одверто провадити свою розкладову працю в армії і не виконує оперативних наказів Командарма.
Наказом з дня 23-XI ч. 03132 (с. Війтівці) Головна Команда армії видає перший наказ, який можна віднести до типу ліквідаційних:
9
- ↑ Перехід Галицького війська на бік Денікинців був і для селянства повною несподіванкою й річчю незрозумілою (доповіщ. старшини Лукасенка, який в той час перебував в Гайсинському повіті.
