Одного ранку большевикам удалося настільки відіпхнути наші сили, що бій почався недалеко від будинку Центральної Ради. Кров лилася й біля університетського саду, й на розі Хрещатика та Фундуклієвської, й на розі Великої-Володимирської та Прорізної вулиці. Кулі долітали вже до Центральної Ради, яка відбувала свої засіданння. Холоднокровність депутатів і бажання довести свою працю до кінця були надзвичайні. Нікому й до голови не приходило кинути працю й шукати спокійного кутка. Навіть тоді, коли большевики були майже біля будинку Центральної Ради, коли кулі падали на склянну баню, й над залею засідань сипалося розбите скло, — посли не кидали своїх місць. Голова Ради професор М. Грушевський спокійно підвів догори очі, характерним рухом потаргав свою апостольську бороду й упевнено промовив: „Будемо провадити нашу роботу далі“.
Минуло ще кілька годин. Розглянено чергові питання й оголошено перерву на дві годині для обіду. Який уже там міг бути обід, коли нормальний стан у місті було порушено, ресторани й їдальні зачинено, хліба вже не було й тільки де-не-де можна було купити кусень якогось сухаря та шматок запліснівілої ковбаси, сала або риби. Проте члени Центральної Ради почали потроху розходитись.
Виходити головними дверима було неможливо: бій ще точився. На дверях і ґанку зібралося чоловіка з тридцять депутатів. Декілька з них, а між ними й пані Старицька-Черняхівська та пані Мірна, вирішили були йти, але, зробивши кілька кроків, мусіли вернутися: кулі літали вздовж і впоперек. Тоді вся ця група, а в тім числі і я з В. Голубовичем, вийшли бічними дверима через сусідній двір на вулицю, й через неї — до Миколаївського саду. Праворуч, на розі великою плямою червоніла кров.
— Боже мій! — звернувся я до Голубовича, — тут рано стояли наші вартові, й це, певно, їхня кров!
Він нічого не відповів. Тінь страждання пробігла по його обличчю; худий і блідий, він зблід ще більше, зігнувся й, перебігаючи від дерева до дерева, попростував через сад.
Стрілянина тривала цілий день. Проте на вечірнє засідання зібралися всі депутати. Становище наше гіршало з кожною годиною. Проєкт Універсалу закінчувався й на другий день мав поступити на розгляд фракцій Центральної Ради.
По відомостях, які поступили до військового міністра, наші справи на фронтах теж гіршали, Щоби спасти становище й дати можливість Центральній Раді обговорити й приняти IV Універсал ще в Київі й, по можливості, в нормальних обставинах, вирішено відтягнути нації сили з фронту ближче до Київа, а де-яким частинам, на чолі з Симоном Петлюрою, прибути й до самої столиці, щоби зліквідувати большевицький виступ. Київській залозі наказано трима-
