ник Паньківський, а пізніше — сотник Таран, що фактично командував в останній час 2-м Сірим полком. В допомогу собі Сірі організували серед селян в с. с. Ворончин—Тристень, Бабє—Щирин—Доросіно, Ясенівка—Раймісто—Немир, Марянівка—Богунівка—Невільне чотирі сотні вільного козацтва по 60—80 багнетів кожна і по одному кулемету. Загальне керування цим курінем Вільного Козацтва було доручено організаторові його сірожупанникові, хорунжому Литвишкові; два командири сотень Вільного Козацтва з місцевих учителів були навіть зараховані на службу, на старшинські посади в 1-му і 2-му полках, з відкомандируванням для командування сотнями свойого казацтва, що давало їм змогу одержувати харчовий пайок і платню. Сірожупанники поcтачали Вільне Козацтво зброєю, набоями й, оскільки було можливо, харчами. Сотні Вільного Козацтва мали між собою й штабом групи телефонний звязок, при допомозі якого всі своєчасно повідомлялися про спроби поляків перейти Стоход. Це козацтво знаменито билося з поляками, коли вони 16-го квітня знову попробували перейти Стоход великими силами, як піхотою, так і в кол. Острів-Волосовський двома сотнями кінноти. Польська атака була відбита.
До 12-го травня невелика горстка Сірих героїв боронила фронт на Ковелькому відтинку від всіх спроб поляків, сили яких були поважні, перейти річки Стоход і Стир. Сірі були розміщені приблизно так: район Тристеня—Доросіно—Немира—Невільного обороняло Вільне Козацтво — 240—280 багнетів і 4 кулемети: 2-й полк: в с. Богунівка — 25 багнетів і 1 кулемет, на залізниці, біля мосту на Стоході — 50 багнетів і 3 кулемети, в с. Линівка — 25 багнетів і 1 кулемет, в с. Падалівка — 25 багнетів і 1 кулемет, на хуторах по східньому березі Янівки 20 шабель і 3 кулемети Люїса, на стації Пересна резерв — 75—100 багнетів і 2 кулемети; біля Трилисець — 2-га Сіра батарея — 2 гармати; 3-го полку: в с. Навоз — 40 багнетів і 2 кулемети і в м. Колках — 40 багнетів, там же 1-го полку 2-га кулеметна сотня (Кольта) — 6 кулеметів; в Соколі, Незвірі, Годиничу і в селах, на схід від м. Колок, добровільні селянські розвідчики, що могли відперти ворожих розвідчиків.
Сили ворога (три полки піхоти Познанців, 3 ескадрони кінноти, 2 арматних батареї) були розположені приблизно так: в Озерянах — 100 багнетів і 100 шабель, в Новій Діброві — 100 багнетів, в Новому і Старому Мусорі — 400 багнетів, 2 польових гармати і 1 шестицалева, в Порську, з позиціями на шосі й залізниці по Стоходу — 500 багнетів і 2 польових гармати, в Порська-Волька — 100 багнетів, в Кухарях — 100 багнетів, у Вілицьку — 500 багнетів, в Кашовцях — 100 шабель, в Довжиці — 200 багнетів, Оконську — 200 багнетів, Сапяновці — 100 багнетів, Яблуньці — 100 багнетів, на стації Маневичі — 1.200 багнетів, в Мельниці — 600 багнетів і в Голобах — 1.800 - 2.000 багнетів, 100 шабель, 1 тяжка гармата і 2 бронепотяги. Звичайно, що при кожній сотні чи відділі було у ворога відповідне число кулеметів. Крім того 2 ворожих аеропляни щоденно прилітали на Пересну, в Рожище і, навіть, до Луцька та Киверець кидати бомби.
105
