Житомира бронепотяга „Стрілець“ зайняв с. Іваньківці. 1-й і 2-й полки Залізничників зайняли позицію між залізницями з Бердичова на Житомир, і на Шепетівку, а арматна батарея Залізничників (2 гармати) — на схід від міста біля залізниці на Шепетівку. О 12-й годині у гарматчиків не вистачило набоїв, і вони припинили вогонь по большовицькій піхоті й кінноті, що старалися збити з позиції 1-й Сірий полк і переходили до Ришковець. Залізничники заявили, що в них набоїв нема й хотіли зніматись з позиції, але 1-й Сірий полк, що мав завжди в ешалоні нарівні з рушничними набоями і вагон набоїв гарматних, негайно доставив потрібну кількість набоїв гарматчикам.
Як виявилося від узятих в полон большовиків, вони пройшли через Київ по шосі на Житомир до групи большовиків, що билася зі Східною групою Східнього фронту в районі Житомира. Звідти ці два полки піхоти і полк „Чорних чортів“ (так мовити-б гвардійська кінна частина ворога з горлорізів і бувших каторжан) були надіслані захопити Бердичів і перерізати шлях Бердичів—Житомир.
Цілий день Сірі завзято відбивали всі атаки большовицькі і дали можливiсть зробити повну евакуацію стації Бердичів, якою керував командир інженірної сотні сірожупанників, хорунжий Малевич. Над вечір 7-го березня Залізничники один по одному залишили свої позиції, арматна батарея також знялася з позиції, а большовики, скупчивши зчачну частину піхоти й кінноти в Ришковцях, перерізали залізницю Бердичів—Житомир і, обстрілюючи ліве крило 1-го Сірого полку, загрожували перерізати Сірим шлях на Чуднів.
О 19-й годині вечора командир Залізничників персонально доповів на пероні стації начальникові Сірої дивізії сотникові Палієві, в присутності полковника Ганжі, старшого ocaула штабу дивізії поручника Горшкiвського і осаула 1-го полку хорунжого Проходи: „Пане отамане, на
мойому участку козаки залишили фронт“. — „Наказую тримати позицію до останнього“, — крикнув сотник Палій. „На позиції зараз нема ні одного козака, а сам я на ній не ляжу, бо ворог її напевно зайняв“, — була відповідь на цей наказ. Тоді начальник Сірої дивізії віддав розпорядження Сірим відступити до Чуднова.[1]
98
- ↑ Автор не подає призвіща того командира Залізничників, який доповідав йому про ситуацію на його бойовому участкові, чим вносить прикру неясність у свій виклад. Редакція для пералєлі подає витяг з рапорту отамана 1-ої Залізничної дивізії, з дня 18-го березня р. 1919, ч. 638, який мусить пролити де-що світла на події в першій половині березня р. 1919 в районі Бердичева. „Отаманові Залізнично-Техничного Війська. Рапорт. Доношу про останні події: в районі Бердичова 3-й полк із 1-м курiнем 1-го полку, завдяки тому, що Чорноморці залишили свої позиції праворуч од полку, не повідомивши про це, а також під натиском переважних сил ворога, — 5-го березня відійшов на східній бік м. Бердичова. Звідсіль я наказав 3-му полкові, підсиленому щe однією півсотнею 1-го полку, 6-го березня зранку просунутися вперед і зайняти смугу Половецьке—Хмелище—Сінгаївка. Виїхавши рано 6-го березня в район розположення 3-го полку я довідався, що мого розпорядження полковник Чорненко своєчасно не виконав і, тільки після великих змагань, я уяснив полковникові необхідність негайно обсадити зазначену смугу, і 3-й полк на вечір 6-го березня висунувся в район Ришковці—Хмелище—Сінгаївка. 1-й полк я пересунув в район стації Бердичів і залишив його в резерві.
