займає 2-го березня Чуднів. Повстанці тоді відступили через Мясківку до Янушполя. В Чуднові Сірий відділ затримався ліквідації в його районі багатьох маленьких повстанських відділів, що там залишилися. 4-го березня в с. Мясківці, після переговорів з повстанським штабом, були обміняні за політичного комісара полковник Жидків і старшина та козаки, що разом з ним впали до полону.
6-го березня большовики, зайнявши Фастів і Козятин, починають загрожувати Бердичову. Для відновлення становища під Бердичовим було наказано Турчинському відділові Сірих, після зміни полками Січових Стрільців, що відпочивали в Житомирі, перейти в Бердичівський район. 7-го березня о 4-й годині рано відділ Сірих в ешалонах прибув на стацію Бердичів, за винятком 1-ої Сірої арматної батареї, що вирушила з Турчинки до Бердичова походним порядком. 2-га арматна батарея зі штабом арматного полку 8-го березня вирушила з м. Житомира до Ноограду-Волинського, а звідти прибула на Шепетівку.
Командир відділу полковник Ганжа з командирами Сірих полків зараз же по прибутті на стацію Бердичів подався до штабу Сірої дивізії за одержанням вказівок та інформацій. Штаб дивізії мало що знав про становище на фронті і заспокоїв полкових командирів, що положення зараз не кепське, що в районі Янушполя і Чуднова є тільки повстання місцевих большовиків і що 3-й полк відправлено на ліквідацію того повстання. Полкових командирів це мало заспокоїло, і вони настояли, щоб начальник Сірої дивізії, сотник Палій порозумівся з командиром розташованих в Бердичові 1-го і 2-го Залізничних полків отаманом Вовком, хто буде керувати операціями оборони Бердичова на випадок нападу большовиків; був вироблений плян цієї оборони та зроблена докладна розвідка в усіх напрямках на схід од Бердичова.
Тільки що прибули о 8-й годині рано полкові командири зі штабу дивізії до своїх ешалонів, на стацію Бердичів, як несподівано з трьох боків почався обстріл стації рушничним і кулеметним вогнем. Командири вмент зібрали свої полки і під загальною командою полковника Ганжі повели їх в напрямках ворожого вогню: 1-й полк на північ, де з с. Хмілища був направлений головний ворожий удар, 2-й полк в напрямку Нізгурців і 4-й полк — Іванковець. Виявилось, що большовики в кількості до 3.000 багнетів при 600 шаблях повели з названих напрямків наступ і, не сподіваючись застати на стації Бердичів сірожупанників, гадали захопити її і м. Бердичів. Перша атака большовицька була відбита. Багато большовиків було забитих і поранених. Сірі захопили 3 кулемети і взяли в полон 40 большовиків. Большовики почали тікати, але в резерві у них, по дорозі на Хмілище, був полк „Чорних чортів", який відкрив по своїх відступаючих огонь і примусив їх знову перейти до наступу. 1-й полк зайняв позицію право і ліворуч від дороги на Хмілище, на лінії В. Нізгурець—Ришковець, витримуючи й відбиваючи на протязі дня жорстокі большовицькі атаки, переходячи в контр-атаки, в яких ворога відганяли до ліска, що на південь від Половецької. 2-й полк зайняв позицію перед с. В. Нізгурці, стараючись вибити звідти большовиків, чого до вечора й осягнули. 4-й полк повів наступ по обох боках залізниці Бердичів—Козятин і до 16-ої години, з допомогою прибувшого о 10-й годині з
97
