До 10-го грудня Сіра дивізія займала таке бойове положення: штаб дивізії і інженірна сотня в м. Конотопі, 1-й полк — 800 багнетів і 10 кулеметів займав стацію Бахмач з відділами в м. Ромнах, на стації Грузьке і в м. Батурині; 2-й полк — 900 багнетів, 30 шабель і 8 кулеметів — в м. Кролевці, боронючи лінію Рєтик–Бистрик–хут. Бруховецького–Короп, 3-й полк — 900 багнетів і 10 кулеметів — в м. Чернигові; 4-й полк — 750 багнетів і 8 кулеметів — в м. Ніжині з відділами на стації Мєні і в м. Сосниці; арматний полк в стані успішного приведення до боєздатности двох гарматних батарей стояв у с. Попівці, а бронепотяг „Палій“ майже весь час перебував на позиції біля хут. Бруховецького, відїзжаючи иноді по залізниці в напрямку до Ворожби. Штаб армії Чернигівщини й Полтавщини, перебуваючи на стації Конотоп, більше займався адміністративними справами.
Таким чином Сіра дивізія мала до 3.350 багнетів, 36 кулеметів, 30 шабель, 4 гармати і 1 бронепотяг. В Конотопському районі ще на власну руку „гуляв“ курінь смерти „отамана“ Ангела, але від нього допомоги Сірі не могли сподіватись. Коли пізніше большовики зайняли Конотоп, курінь смерти припинив своє існування.
Проти себе Сірі мали Таращанську дивізію — до 10.000 багнетів і 200 шабель, Тульський відділ, бронепотяг і місцеві большовицькі повстанчі відділи. Таращанський і Богунівський полки тиснули на Сірих з боку стації Терещенської–Глухова–Путивля, а Ніжинський і Глухівський полки, Ясманський кінний відділ і Тульський відділ посувались в напрямку Сосниці–Чернигова на правому боці річки Десни. В районі Ворожби–Ромнів появились ріжні большовицькі повстанчі відділи. Найбільшим же ворогом Сірах був большовицький настрій змобілізованого козацтва.
20-го грудня сотня 1-го полку з допомогою броневика „Палій“, зайнявши одно село біля Ворожби, захопила там цілу банду грабіжників, одібравши у неї золоті чаші, хрести й ріжні коштовні речі, які було вислано до Київа.
В кінці грудня большовики несподівано оточили м. Сосницю і стацію Мєну, взявши в полон весь відділ 4-го полку під командою поручника Овчаренка. Обезброївши цей відділ, большовики дозволили Сірим повернутись до свого полку, чим вони й скористувались, проїхавши до Ніжина через Бахмач. Цим учинком большовики певно хотіли внести деморалізацію в ряди Сірих. Замісць цього відділу був висланий на стацію Доч відділ 1-го Сірого полку, який завзято боронив район стації Доч від натиску большовиків увесь час до відїзду Сірих з Чернигівщини.
Большовики, зайнявши Городню–Карчоківку–Березну–Сосницю, немов би, стали там на цілу зиму, виявляючи тільки бажання зайняти Бахмач.
З огляду на те, що майже все населення Чернигівщини було по большовицькому настроєне, і цей настрій передавався мобілізованим козакам, необхідно було Сіру дивізію, що мала до 75% чернигівців, вивести з Кролевецько-Конотопського району й паралізувати шкідливий вплив родичів на козаків. В кінці грудня почали прибувати на Чернигівщину для зміни Сірих частини Чорноморського кошу, що почав своє формування ще за часів гетьмана в Білій-Церкві на Київщині.
90
