в них бавовна в паках може і обсохнути, і відвологнути. Отже є змога: зміняти вологість бавовни по коморах так, як бажано.
Щоб встановити первісну вологість бавовни, треба відбирати малі проби, коли пресують паки, і зважувати їх на місці відбирання якнайточніше; а висушувати можна вже й в іншому місці.
Щоб оцінити умови переховування в коморах і регулювання їх, треба відбирати з пак, розбиваючи їх, щонайменше по 8 відсипок за нашою схемою.
4. Акад. В. В. Різниченко зробив доповідь — „Геологічні і геоморфологічні умови в районі палеолітичної стації Журавки на Полтавщині". (Наслідки дослідів улітку 1930 р.).
5. Акад. О. О. Богомолець прочитав наукову доповідь „Механізм переливання крови“.
„У діянні на організм крови, що її переливають, треба розрізняти дві сторони: відновну (субституювання) і побудну (стимулювання). Перше не потребує пояснень. Друге, навпаки, дуже заслуговує на те, щоб його докладно розглянути.
Стимулятивне діяння переливаної крови часто-густо мають нахил ототожнювати з діянням гетеропротеїнотерапії. Але насправжки тут немає тотожности, а є тільки аналогія. Правда, в основі стимулятивного діяння і протеїнотерапії, і трансфузії є явища кольоїдоклазії. Проте різниця в кількості (масі) активних речовин і в енергії їх діяння дає наслідки, якісно дуже неоднакові.
Коли вводять чужорідний білок, явища кольоїдоклазії (преципітації, фльокуляції) поширюються на всі білкові речовини в організмі одержувача. Це гостре діяння, що знищує і повноцінні білкові елементи, дозволяє для гетеропротеїнової стимуляції вживати тільки дуже маленьких доз.
Під час переливання крови, навіть цілком (за даними реакції ізоuемоаглютинації) засвоюваної, теж ніколи не буває так, щоб зовсім не було явищ кольоїдоклазії між білками крови донора і білковими речовинами реципієнта. Експериментально цю гіпотезу ствердила в моїй лабораторії прив. доцент Н. Б. Медвєдєва, показавши, що після трансфузії білків укрові реципієнта меншає проти того, що було перед переливанням. Гинуть (фльокулюють і розпадаються) старіші, грубо-дисперсні частинки.
Ще докладніше потім питання про механізм стимулятивного переливання крови вивчали в моїй лабораторії на вазостомованих собаках А. А. Багдасаров, І. А. Леонтьев, П. Л. Стоцік і Н. А. Федоров. Постійні канюлi v. portа й v. hepatica дозволяли одночасно й коли завгодно вивчати зміни в крові переферичній, у крові, що відтікає від кишок, і в крові печінкової вени.
Дані цієї інтересної роботи найближчого часу будуть надруковані в працях Московського гематологічного інституту. Вони цілком ствердили два основні твердження, що я їх висловив вище:
1) трансфузія активує виміну речовин і специфічні функції органів; 2) в основі активації лежать явища кольоїдоклазії, що від неї гинуть найстаріші, найвиснаженіші білкові частинки.
