не тільки такі великі зміни в їжі, як кількість калорий, або білків, або наявність вітамінів, а й невеличкі, на перший погляд, зміни характеру харчу, щодо більшої кислотности або більшої лугуватости його.
7. Акад. Б . І. Срезневський доповів про працю співроб. Геофізичної комісії ВУАН, В. М. Імшенецького під назвою: „ Повторності гроз, в зв'язку з атмосферним тисненням (за даними Київ. метеор. обсерваторії)“.
1. З пропозиції заст. голови Відділу, акад. О. В. Фоміна, збори вшанували пам'ять В. І. Леніна вставанням.
2. Акад. О. М. Динник прочитав наукові доповіді: 1) Про подовжній згин складних стрижнів і 2) Про вплив власної ваги на подовжній згин.
В першій доповіді розібрано задачу про подовжнє гнуття стрижнів, що їх пружність змінюється за таким законом: середня частина стрижня а довжині λ має сталий момент інерції І, до обох кінців стрижень звужується таким чином, що момент інерції змінюється за параболічним, степеневим і гіперболічним законом. Крім того, розглянуто стрижень, що його перекрій змінюється скоком : середня частина на довжині має сталий момент інерції I, крайні теж мають сталий момент інерції і, але ж окремий від І. Обидва кінці стрижня підперті або затиснуті.
В усіх випадках критична сила може бути виражена простою формулою
Ph = KET/l2 , де К — є коефіцієнт стійкости, що залежить лише від форми стрижня та способу закріплення його кінців. В доповіді дано таблиці коефіцієнтів стійкости K для різних i/I та λ/l; користуючись ними, можна розраховувати такі стрижні. В роботі дано декілька зразків, як прикладати здобуті результати до техніки, наприклад, розрахунок літакових стояків, підпорних ніг капарів на копальнях, стиснутих елементів мостів тощо.
У другій доповіді розглядається вплив власної ваги на подовжнє гнуття стрижнів, спочатку тільки тоді, коли вага рівномірно розміщена вздовж стріҗня і на нього ще діє якась сила вздовж по його осі. Знаходиться критична сила двома способами: за способом Ріца та простим інтегруванням діференційного рівнання згину. Критичну силу можна виразити простою формулою :
Pk = K EI/l2,
де К – коефіцієнт стійкости, що залежить від співвідношення власної ваги стрижня Q до Ойлерової критичної сили стрижня Ре, зазначається
