Пранці, себ- то сифіліс, є давнє зло людини, що цей час довело наприкінці до сифілізації населення, яка виявляється кількосним зменшенням зовнішних сифілітичних явищ, але-ж якість іх повернулась в бік дегенерації.
Спостерегачі, що давно дбали знайти етіологічний агент цієї занадто тяжкої хвороби, спинилися з 1905-го року, коли Schaudinn звернув їх увагу на Spirochaeta pallidа, що часто-густо бачив він її при мікроскопічних розвідках в сифілітичних виразках. З того-ж-таки року, на підставі своїх розвідок, я не раз застерегав у літературі від помилки залічити Spiroch. pallida етіологічним агентом сифілісу і хоч чимало виникло з того часу моїх однодумців, але-ж більшість рахує цюю сверличку (спірохету) за дійсного сифілітичного агента (мікроба) головним чином ще й через теє, що де-кому наче-б-то пощастило викликати сифіліс експериментальним шляхом у тварини: у трусиків, мавпи, навіть у коней і свиней. Остання помилка, про яку я вже з самого початку застерегав у своїх надрукованих працях та доповідях, виникла через малий досвід про спірильози у вищезгаданих тварин.
Останні роки, навіть і в біжучому, 1922-му, році, у закордонній літературі оголошені спостереження, переважно лікарів ветеринарних, як-то L. Arzt u. V. Kerl („Medizinische Klinik” № 26 1914 ), A. Klarenbeck („Centralblatt f. Bakteriologie, Parasitenkunde u. Infectionskrankheiten“. Originale. Bd. 87. 1922), що більш ознайомлені зі спірільозами у тварини, як лікарі людські, про теє, що у трусиків їми знайдені спирохети, що-до подробиць не відрізняються від spirochaetae pallidae Schaudinn'a.
Вищезгадане дало мені можливість доповісти тут про теє, що ще влітку цього року трапилося мені знати такі-ж самі спірохети не тільки у трусиків, але-ж і у курей. До того-ж додаю, що і кишкові спирохети цих тварин, особливо курей, коли їх траплялося прищеплювати на виразки тонких та ніж
