Король ческий Оттокар, повідомляючи 5-го жовтня 1260 р. папу Олександра VI про свою славну побіду під Крессенбрунн, писав у листї між иньшим: „gravis belli, quod adversum Belam et natum eiusdem Stephanum, Ungariae Reges illustres, et Danielem Regem Russiae et filios eius et caeteros Ruthenorum ac Tataros qui eidem in auxilium venerant… auctore Deo gessimus“ [Monumenta Germaniae, Scriptores IX p. 184]. Також і стирийська лїтопись віршована (Steierische Reimchronik) оповідає, нїби то „die Rossen“ підпомагали Белї у тій битві.
Сї вісти жерельні й спонукали сесе, що всї учені історики західні оповідають про підпомогу, яку Данило, король галицкий вислав Белї, яко про факт що не підлягає найменчій непевности. Сю вість знаходимо і у найновійшого історика австрийскої держави (Huber — Geschichte Österreichs I. 538). Єї повторює автор моноґрафії про Белю IV, що вийшла перед двома роками (Moritz Werthner, Ungarische Revue 1893 ст. 383). Навіть і польскі історики, як наприклад Шуйский (Historya Polski I, 163), не вагають ся в тім зовсїм. Противно історики росийскі і галицко-рускі не згадують нїчого про сей цїлий факт. Для них немов би не істнували Annales Ottocariani та Steierische Reimchronik.
Порівнаймо оповіданє про поміч Данила королеви угорскому з сучасними подїями в князївстві Галицкім та зі словами Волиньскої лїтописи.
В р. 1259 і 1260 заливають сей край татарскі полчища. Хан Бурундай взиває Данила, щоб ішов з ним на Литву, хотячи через
