В своїх материялах до істориї Поділя (Акты Барскаго староства — Архивъ Юго-Зап. Россіи, ч. VIII т. 1 і 2) я подав був деякі материяли до справи заставу й викуплення Камінецького староства з рук Бучацьких: 1442 р. кор. Володислав записав Камінецьке староство тодїшньому подільському старостї Фридриху (Теодорику) Бучацькому за ріжні заслуги в сумі 3000 гривен (Барское староство с. 286) і в руках Бучацьких староство Камінецьке зіставалось аж до 1464 р., коли король Казимир викупив його з рук Фридрихового сина — Михайла Бучацького (Акти Бар. стар. I. с. 23). З низше поданого документу (перехованого в варшавській Коронній Метрицї) довідуємось, що 1456 р. король Казимир дозволив був тодїшньому подільському воєводї Грицьку Кердеєвичу з Поморян викупити Камінецьке староство у Фридрихового сина Бартоша Бучацького, аби тим лїпше подбав про оборону його від Татар. Але Кердеєвич, значить, не скористав з сього дозволу. Сам король не міг спромогтись на таку значну суму, в якій записано було староство, аж зробила ся можливим, як звістно, подільська шляхта, визначивши добровільно по одному волу з кождого лану і селянського господарства на викуп свого столичного замка (Длуґош під 1463 р.).
Littera data pallatino Riczkoni exemere capitaneatum Camyenecensem.
Kazimirus, Dei gracia rex Polonie, magnus dux Littwanie, Russie, Prussieque dominus et heres. Significamus tenore presentium,
