Ця сторінка вичитана
3) що отже в кождім слові наголос кождої етимольоґічної частицї стоїть в прямім відношеню до єї власної льоґічної сили, а в відворотнім відношеню до льоґічної сили иньших етимольоґічних частиць того самого слова.
Отсе основний прінціп акцентуаційних появ, описаних в сїй главі. Алеж се той сам прінцип, який ми поставили вже в другій і третїй главі, лише в инчій формі. Той, прінцип — се з одного боку неминучий вивід, а з другого боку одиноке можливе виясненє всїх тих акцентуацийних правил, які ми доси в II, III і IV главі зібрали.
(Дальше буде.)
