хоч і не забутий, але цїлком відданий у архів; се був „шкільний автор“, з котрого читало ся дещо в ґімназиї; в читанцї Торонського 1868 р. була „Наталка Полтавка“, в читанцї Барвінського 1871 знов таж „Наталка“, „Ода“ і шматок Енеїди; дуже слабенький розбір „Наталки“ пера Згарського був також у читанцї; обі „комедіо-опери“ виставляли ся нераз на сценї, але при слабій грі артистів не робили такого вражіня, як нпр. сфабрикована з Квітчиної повісти „Маруся“. Правда, піснї з „Наталки“ такі як „Видно шляхи“, „Сонце низенько“, „Де згода в семействі“ зробили ся популярними серед галицько-руської інтелїґенциї, але не в них же головна сила таланту Котляревського.
Пок. проф. Онишкевичу належить ся признати заслугу, що поклав першу підвалину до ліпшого пізнаня Котляревського в Галичинї. За єго почином і під його доглядом прилагодили деякі ґімназісти, ученики нїмецької ґімназиї у Львові, перше на галицькім ґрунтї повне виданє творів Котляревського. Лишаючи на боцї виданє Кулїша о. Онишкевич обернув ся до повного виданя творів Котляревського з 1842 р., користуючи ся тілько „Одою“ з Кулїшевого виданя. В працї над сим виданєм допомагали йому головно Ст. Смаль-Стоцкий, тодї ґімназіст і бурсак Ставропіґійської бурси і Вол. Коцовський, також ґімназіст. Виданє вийшло в 1877 роцї як перший том „Рускої біблїотеки І. Онишкевича“. Сей том розійшов ся досить швидко і зробив ся тепер майже біблїоґрафічною рідкістю, хоча виданє, не вважаючи на старанність, вийшло непоказне (дешевенький папір, дрібний друк у дві шпальти, куценька передмова. Цїкаво, що всї видавцї сего виданя в ту пору коли не обома, то бодай одною ногою стояли ще в москвофільськім таборі. І виданє само і передмова були досить різкою реакциєю проти впливу Кулїша. Про Кулїшеве виданє творів Котляревського говорить Онишкевич різко: „Єсть то найлихше выданье творо̂въ Котляревского, якіи коли появили ся, повне перемѣнъ и новостей, о которыхъ авторови и не снило ся. Кулишь поперероблявъ цѣліи уступы (!?) на сво̂й стро̂й, а що му не подобало ся, то опустивъ. Здає ся, що о̂нъ хотѣвъ зробити зъ творо̂въ Котляревского якусь читанку для народа“. І далї згадуючи про ті твори, котрі він мусить передруковувати з Кулїшевих видань, він говорить: „За вѣрно̂сть не ручу, такъ якъ и при всѣхъ прочихъ писателяхъ, котрыхъ творы передруковани̂ зъ видань Кулиша“ (Руска бібл. I, стор. X.).
