З часописей українсько-руських, що входили в наші річні огляди, відпадає нам дві: Правнича Часопись перетворилась на річник і була обговорена на сторонах віддїлу біблїоґрафічного (кн. XV), полїтично-лїтературна часопись „Народ“, що перемінила потім своє імя на, „Радикал“, злила ся з лїтературно-науковою часописею „Житє і Слово“.
Зоря, ст. 482. 4°, річник XVII, під редакциєю Василя Лукича.
Як звичайно водить ся, материялу научного і в сьому роцї дуже обмаль взагалї, ориґінального ж специяльно. З одного боку мож сю прояву виправдати тим, що усї майже наукові статї знаходять місце в „Записках“, полишаєсь лишень хиба в браку популяризациї загальних наукових відомостей. Зі статей історичного змісту єсть всього одна та й то перекладана з польського се Дра І. Роллє Жінки при Чигиринськім дворі в другій половинї XVII в. [пер. В. Лукича], тож і не місце тут ширше про ню говорити.
До істориї лїтератури українсько-руської зачислити належить передовсїм кілька студий про Шевченка.
Ол. Кониський підійнявши ся важкого труду подати повний критичний образ житя і творів нашого ґенїя, надруковав і тут одну часть п. з. Т. Шевченко в дорозї заслання [2/8 1857–27/4 1858] (ст. 90 і далї). Головним материялом сеї преважної хвилї в житю Шевченка — се його „Записки“ та „Листи“. В них виявляєть ся цїла фізична і духово-моральна постать поета, в той час коли скинув невольницькі кайдани і дихнув свободою. Сьвітогляд Ш-а, як бачимо з тих
