Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том XVI (1897).djvu/135

Сталася проблема з вичиткою цієї сторінки

Gодѣ[1] будит[2] хлопи жити, будут говорити:
Той староста Мїльбахер — ни дає нас кривдити;
Коби тебе та й в Вѣдню, як ми, добре знали,
Ходи сюда на гофрата — давно би сказали!
На що тобѣ помник класти, в камень тя тисати,
Коли тебе серца наши будут памятати;
На що тобѣ титул дати и блищенѣ звѣзди:
Що ти человѣк великій, тобѣ скаже кождїи.
Будут хлопи тебе знати и в Галїцїи концам,
Кождей скаже: той староста той першей під слонцам[3].


  1. Се слово не ясне.
  2. Замісь: будут.
  3. Замісь: сонцем.