Перших лїт двадцять сїмнадцятого віка розславили імя козацке по цїлім Сходї Европи. Дрожала перед ними держава Турецка — сей острах цїлої Европи християнської, залунала від їх крівавих учинків вся Угорщина, Нїмеччина і Польща, що завдячувала їм головно своє спасенє під Хотином. Одначе ся слава і часова могучість сьвіта козацкого спочивала на дуже хитких підставах: на пригіднім для козаків станї справ і полїтики в Польщі і на великих здібностях гетьмана Сагайдачного.
Сей незвичайний чоловік відзначував ся не тілько здібностями полководця, але був також дуже дотепним і зручним полїтиком. Він не допускав нїколи до виразного конфлїкту з урядом польским, приставав на умови комісий, бо добре знав, що виконані їх постанови не будуть при великій ріжницї теориї і практики в поступованю уряду польского. Він був льояльний, бо се вважав користним в тогочасних обставинах для козацтва, помагав Полякам в московскій війнї і спас їх під Хотином, хоч, як кажуть деякі звістки пізнїйші — єго програма не дуже була популярною у низших верстов козацкої суспільности. Але вже найближший час по кампанії 1621 року показав, що обставини були сильнїйші від него. Коли Річ Посполита потрібувала козаків против Москви, Татар,
- ↑ Розвідка ся була предложена на історичнім семінарі проф. М. Грушевського в унїверситетї Львівськім. Вп. професору складаю тут подяку за сьвітлі ради, що дуже менї придались при написаню сеї розвідки.
