З порядку хронольоґічного займемось першим. Тут розходить ся передовсїм про розвязанє питаня, чи був один похід Казимира, чи два. (Як знаємо, є погляди, що були два походи Казимира на Русь, і що був лишень один похід). Висше ми згадали про один лишень похід, значить ся ідемо тут за істориками напряму другого, за Филевичом, що довів власне, що похід Казимира на Русь відбувсь лишень один. Постараємось і ми се довести.
Першорядним жерелом до сеї справи єсть лист папи Бенедикта XII, писаний до епископа краківского дня 29 червня 1341.[1] В нїм сказано так: „Ex oblate… peticionis eiusdem Regis (Казимира) serie nuper accepimus, quod, cum dudum gens scismatica Ruthenorum quondam Boleslaum Ducem Russie…, veneno… occidisset, idem Rex huiusmodi scelus abhorrens…, cum exercitu suo terram Russie dictam gentem expugnaturus intravit: et per ipsum eidem genti multis dampnis illatis…“ (тут реченє урване), далі іде оповіданє про покликанє Татар Дедком. Як бачимо зі слів сього листу, тут мова про один лишень похід: „Казимир з своїм війском виправивсь на Русь з думкою, щоби сю землю підбити.“ Розходить ся отжеж про те, чи повірити словам сего папского листу, чи нї. З початкових слів, що ми їх навели, показуєсь, що він був писаний на підставі реляциї самого Казимира. Реляция така мусїла бути правдивою, бо писав її Казимир, що розумієсь знав найлучше про свою акцию на Руси. Вона тодї хіба булаб неправдивою, як би Казимир написав її тенденцийно. В тім напрямі однакож тенденциї тут припустити не можна. Тенденция тодї лишень буває, коли єсть в тім якась мета на думцї. Ми не можемо однакож зрозуміти, яку мету мав-би Казимир, як-би замовчав в реляциї про два походи, коли-б він їх відбув. Тим способом, як бачимо, лист папский не представляє справи тенденцийно і таким робом розвязує властиво вже наше питанє.
Розглянемось ще однакож, як представляють справу иньші жерела історичні. Зачнемо від хронїки Янка з Чарнкова. Тут сказано так: „…mortuo magnifico principe Kazimiro dicto Gergio totius Russiae duce, filio Troydeni ducis Masoviae, … Kazimirus rex Poioniae praelibatus cum magna potentia gentis suae regnum Russiae potenter ingressus, de nece consanguinei sui vindictam sumere volens.“ Далї представлено сей похід, як він відбувсь, і врештї поворот Казимира до Польщі.[2] Се оповіданє Янка згоджує ся, як бачимо, з відомо-
