Сей факт толкуємо ми собі зміною становища Дедка до Татар. Відносини єго мусїли попсоватись, і він тому згодивсь на умову, що остаточно не відповідала его становищу, яке він заняв в хвилї покликаня Татар на Польщу, бо зробила єго залежним від короля Польщі. На чїм ся залежність полягала, ми собі представити не можемо, як і годї нам знати, о скілько верховна власть Казимира над Русею була фактичною, а рівнож як довго вона тревала.[1]
Результати нашої розвідки були би отжеж сї: з проф. Филевичом годимось що до єго погляду про один лишень похід Казимира на Русь. Сей похід на наш погляд відбувсь в часї від кінця цьвітня до початку липня 1340, правдоподібно однакож він відбувсь з кінцем цьвітня і з початком мая. Похід не був великих розмірів — цїла акция оберталась лишень коло Львова — скінчивсь однакож, як ми догадувались, з певним успіхом для Польщі, бо якась часть бояр піддалась Казимирови. Ся частинна власть, сей вплив, що собі здобув Казимир на Руси, не був однакож тревалим. Не довго по тім виросла против Польщі позиция, що на її чолї стояли бояре Дедко і Данило. Вони то покликали Татар против Польщі.
Що до походу татарского, то годимось з поглядами декотрих істориків, що він відбувсь в р. 1340 і то — на наш погляд в липні або в серпни с. р. Сей похід татарский поставив Казимира в прикре положенє, бо не відваживсь він на якусь акцию зачіпну против їх. Врештї, що до укладу Дедка з Казимиром, то згоджуємось з поглядами істориків першого напряму, лишень, що ми єго не розуміємо в звязку з ситуациєю рівночасною а лише з відносинами Дедка до Татар.
Коли ми тим способом покінчили представленє подїй полїтичних з р. 1340, так скажемо ще кілька слів про погляди істориків на ситуацию полїтичну гал. Руси в лїтах безпосередно по роцї 1340. Справа ся, крім иньших причин, лучить ся з нашою розвідкою вже з того взгляду, що історики напряму другого і третого як ми вже на початку зазначили, з ситуациї, в якій в тих роках була Русь гал., виводять значінє подїй з р. 1340. Ми
- ↑ Що до розуміння значеня умови то в сїй справі годимось з п. Горжицким і Др. Прохаскою. Оба вони уважають Дедка за залежного в якійсь мірі від Польщі, а нїяк не можемо згодитись з поглядами істориків напряму другого, що Дедко не був цїлком залежним від Польщі в р. 1340, від когось иньшого — від Литви.
