Сї отжеж бояре покликали Татар.
Приходить ся тепер зайнятись справою сеї акциї татарскої в спілцї з Дедком і Данилом против Польщі, як вона відбувалась. В тій справі маємо знов суперечнї відомости жерельні.
Звісний лист папский з 29 червня 1341 оповідає, що нїм Казимир вчинив великі шкоди народови рускому, тодї „capitandus“ (роз. Дедко) сего народу пішов до хана Узбека, спровадив з собою велику силу Татар і намовив сего хана, щоб він велике число Татар призначив на знищенє Польщі. Казимир розваживши все, а власне, що до сеї справи (акциї відпорної) потрібна доконче поміч католицких володарів, а її не було, далї, що сей „capitaneus“ і нарід руский згоджувались на предложенє короля, завів з Дедком умову.[1]
Инакше представляє знов справу Янко з Чарнкова. В єго хронїцї сказано, що „коли Казимир вернув з походу до Кракова, тодї Дедко що мав в своїй власти Перемишль, заразом з Данилом з Острова, потиху, без відомости иньших бояр, звернулись до війска татарского і донесли єму, що Казимир заняв Русь і задержав платню данини Татарам. В наслїдок сего хан призначив велике війско до Руси, щоби разом з Русинами напало і знищило Польщу. Коли Татари прийшли над Вислу, Казимир забіг ім дорогу, опер ся їм і не позволив перейти ріку; король стратив одного мужа. Татари вернули тоді під Люблин і хотїли єго здобути, однакож залога оборонилась від них“.[2] Тут як бачимо доволї докладно описано сей похід татарский; Янко згоджує ся в тім місци з листом з 29 червня 1341 в тім, що у него єсть також звістка про покликанє Татар Дедком, хотяй доданий Данило. Далї заходить однакож ріжниця: коли в листї нема мови про похід татарский, тут представлений він і доходить до Висли і Люблина. З сим оповіданєм Янка згоджуєть ся також менше більше оповіданє монаха з Леобен про самий нахід татарский. Тут також єсть звістка про похід татарский аж на Вислу, бо в околицї Кракова, лишень що тут сей нахід татарский виглядає більш некористним для Казимира. Вправдї у мон. леобенского сказано також, що Татари задержані ріками і збройними громадами вернули домів, однакож перед тим поставили Казимира в прикре положенє: він мусїв кликати в Угрів і Нїмцїв помочи.[3] Так само менше більше як у Янка
