зібрані досить старанно. Той же подав в кн. XI пісню про відносини польсько-козацькі.
В. Г.
Годить ся згадати про белєтристику. Тут деякі оповіданя звертають на себе увагу чертами побутовими, як „Рождественскій вечеръ въ деревнѣ“ С. П.; „Пошисть“ — Кудринського, оповіданє з житя селян Чернигівскої ґуб., що живо характеризує забобони й пересуди нашого селянина; дальше таке оповіданє з минувшини: „Насильно обвѣнчаный дьякъ“ А. Полницкого, що показує нам над'ужитя розпаношеного козацтва першої половини XVIII в. і бездїльність судів супротив них; вкінци оповіданє „Семейная драма 1812 р.“ живо ілюструє продажність, кубанярство і ріжні над'ужитя адмінїстранациї Українї в першій половинї XIX в.
В біблїоґрафії обговорено 72 книжок, в ріжних мовах і ріжного змісту. Найбільше обговорених книжок припадає на мову росийску (56), в україньскій 10 (з того 7 томів Записок Тов. ім. Шевченка), решта припадає на польскі (3), нїмецкі (2), французкі (1).
Що до змісту найбільше було історичних (26, з того з істориї україньскої 14), істориї лїтератури (8), археольоґії (8), права і економії (7), етноґрафії (4), наук природничих (3), решта іде на журнали і периодичні видання.
Нашу увагу звертають рецензиї на Партицкого: Істория Галичини, Грушевського: Барское староство, Записки Тов. ім. Шевченка т. I–VII, Кулїша: Украинскія народныя преданія, Грушевського: Виїмки з жерел до істориї України-Руси.
Д. К.
