80
Іван Шпитковський
128—129) в своїй „Historyi“. Друга per extensum наведена копія „золотої грамоти“ в строго історичній повісти Михайла Чайковского п. з. „Вернигора“ на ст. 113[1]. На перший погляд вона ріжна від сеї в Angenberg'а, так змістом, датою видана і т. и. Тимчасом на ст. 259 (op. cit.) в нотцї до особи Залїзняка читаємо: „Katarzyna (II) w swoich notach dyplom., których kopje znajdują się w minister, spraw zagranicznych Francji nazywa go „Mon Colonel des bas Zaporogues…“, та пояснює, що Залїзняк, курінний атанан, був висланий рос. царицею та Кальнишевським для пособленя повстаню укр. селян. Бачимо вперед згоду що до місця, де найшов Чайковський копію „золотої грамоти“ (у Чайковського „kopje znajdują się w ministerstwie spraw zagr. Francji — comte Augenberg видає її також в „Bibliothèque de Archives diplomatiques“ як Recueil des traites et conventions concernant la Pologne“ в Парижі). Дальше наведені слова у Чайковського: „Mon Colonel des bas Zaporogues“, находимо майже ідентичні в француській висше згаданій копії, та наведені слова М. Чайковського являють ся лише парафразованим цитатом із тої самої копії, з якої появилась копія в Augenberga. Там читаємо: „Nous (Катерина II) donnons cet ordre et nous enjoignons à Maximilien Zelezniak de la terre de Tymoszew, colonel et commandant (dans) nos terres du Bas-Zaporogue d'entrer dans les terres des Pologne pour extirper et abattre tous les Polonais et les Juifs, blasphemateurs de notre sainte religion“. М. Чайковський згадує також про те, що Залїзняка між иншим післав і Кальниш. Сю вість знов бере без розбору з другого підпису на згаданій грамотї, що звучить: „Pour ampliation: L'attaman koszowy Pierre Kalnyszeffskoi avec les témoins“ (ibid.). З сього видно, що копія „золотої грамоти“ в Чайковського Вернигорі (стор. 113) се лише парафразованє спільної, основної копії, з поправкою дати 20 червня (le 20 juin 1768 а.) на 15 мая 1768 р.
На конець обговореня тої частини скажу лише, що місце в мемуарі, де описаний здвиг зібраного на відпустї в монастирі народа і т. д. пригадує нам в „Святї в Чигринї“ у Шевченка сцену свяченя „залїзної таранї, щедрого гостинця панї“, читанє указу пригадує сцену проповіди благочинного.
Додати-б належало вкінцї ще й се, що коли инші богато
- ↑ Czaykowskiego M.: Pisma, т. I, ст. 113, Lipsk 1868.
