75
Мемуар Д. Завроцкого про Колїївщину
назвати сї дві части акцією колїїв і реакцією проти них: переповіджені основно, широко, плястично, з певністю автора, носять на собі прикмету переважно безпосередного свідоцтва самого автора і служить для нас жерелом першорядної вартости.
Так в головних начерках представляєть ся річевий подїл і зміст мемуара. При спеціяльнїйшім обговореню не маємо на цїли переводити над кождою переповідженою подїєю доказу її „дїйсности або правдоподібности“, чого не можемо зробити задля недостачі жерел до сього, а обмежимо ся лише на загальнїйшім поясненю деяких жерел та підчеркнемо цїкавійші, більше характеристичні ріжницї між представленєм деяких подїй в сїм, та тих самих подїй в инших знаних мемуарах.
У вступі подані — як було сказане — лише загальні відомости про ґенезу, розвій і наслідки коліївського руху. Тут між потерпівшими від коліїв вичисляє автор крім „godnych kapłanów unitów, urodzoney szlachty“ теж і „панів“, в розумінні „диґнїтарів“-маґнатів, але не вичисляє анї одного з них. Тут на се повторити хиба за др. Ів. Франком[1], що жертвою народнього повстаня впали лише в першій мірі Жиди, а дальше дрібна, шарачкова шляхта в ролі приватних посесорів-офіціялїстів, та не згинув нї один пан маґнат нї диґнїтар.
В II частинї описує автор коротко початок народнього повстаня, називає його авторів, описує золоту грамоту, її вплив на населенє, перші „pomyślne“ подвиги колїїв (4—5), поділ колїївської ватаги на 14 віддїлів та приготованє до загального повстаня. На його погляд фізичним автором сеї „авантури“ та інїціятором всього був Залїзняк. Він прийшов вчасною весною 1768 р. з 14 Запорожцями та „oblokował się“ в Холодному Яру, що лежав в добрах київського воєводи, ви. Стан. Любомірского, „о пів чверти“ милі від Мотриненського монастиря. Тут зістаєть ся він аж до Зелених свят, будучи в безпереривній стичности з мотр. монастирем, „w którym mieli korrespondencią (3). „Тут (колїям) wszystek sposób podał Melchisedek, przełożony monasteru, do rzezaniny, do buntu zmyśliwszy ukaz…“
Вже в першім речѳню сьої части заходить мале нелорозумінє і неясність висказу автора. Він називає з початку інїціятором Залїзняка, але каже рівночасно, що все таки „tym (Залїзняку і 14 Запорожцям) wszystek sposób podał Melchisedek“,
- ↑ Рецензія дра Ів. Франка на М. Лозинського: „Гайдамаччину“, Записки Н. Т. ім. Шевченка LXXI, ст. 208—10.
