пустелю до невеличкого, війскового, на пів дикого міста Орська і тут закинули в смердячу тюрму-казарму… Тут усе, чисто усе було Шевченкови чужою чуженицею гіркою, тяжкою, непривітною. Замісць ясно-голубого неба України — „небо не вмите“; замісць зелених, роскішних степів українських — голий, рудий степ киргизський!.. Далї замісць сьвітлих сьвітлиць Тарновського, Рєпнїних, Лизогуба і иньч., поет-художник опинив ся в темній казармі!… Замісць високо-осьвіченого, гуманного та щиро-приязного товариства таких Українцїв як Костомаров, Пильчиков, Гулак, Маркович, Лизогуби, Рєпнїни, поета-художника силоміць зневолили товаришовати з темними жовнірами, з пяницями офицерами… Замісць сподїваної катедри в унїверситетї, де Тарас навчав би осьвічену молодїж малярству, його зневолили учити ся у пяного „дядька“ військовій муштрі і „вытягивать носокъ!…“ Ясні мрії про блискучу надїю на академію художеств у Київі заступила темна, густа хмара безнадїйности жахливої!… Замісць книжки і поезиї — муштра з військовими артикулами, замісць пензля художника — рушниця жовнїра!… і в загалї замісць сьвіту — тьма і тьма, неволя і пригнобленность духа… Тяжко й подумати! а яково-же то було Шевченкови усе отсе лихо перетерпіти, проковтнути?!
Підемо і ми за ним до Орська, подивити ся як там він тягне своє велико-мучениче житє.
О. Я. Кониський.
| На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том V (1895).djvu/77}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
