Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том V (1895).djvu/105

Сталася проблема з вичиткою цієї сторінки

Як сказав я, стиль Слова той самий, що й взагалї у Кирила — розмальована істория евангельська; оповіданнє драматизовано промовами, вложеними в уста Мариї й Іосифа, й самого Христа. Морального елементу в Слові нема зовсїм, нема й того нахилу до алеґоричного, „прѣводного“ розуміння, за який обстає Клим і який в иньчих словах Кирила также виступає виразно. Все зведено на саму барвисту, оздоблену форму. Для нас Кирил зостаєть ся цїкавим зразком чисто грецької риторичної науки на руськім грунтї, зразком не одиноким, але найбільш яскравим, характерним. Тому й дальші студиї над єго писаннями, де ще багато є непевних, дуже будуть пожадані[1].

4(16)/XI 1894.

М. Грушевський.


  1. Зауважимо, що нема досї приступного видання Кирилових писань — видання текстів Калайдовича і Сухомлинова стали рідкими, а переклад, виданий еп. Евгенїем (Творенія св. отца нашего Кѵрилла, Київ, 1880), не замінить оріґінала.