Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том VI (1895).djvu/67

Ця сторінка вичитана

етноґрафії; на рештї реєстри зборів митних становлять важне джерело для істориї зносин і торговлї.

Звертаючись специяльно до земель українсько-руських, мусимо наперед знати, що не однаково землї наші будуть тут заступлені: тим часом, як для Галичини з Холмщиною та Белзщиною і Поділя материял начиняєть ся з кінцем XV в., для иньших — з останньої чверти XVI в., після унїї. Найстарші інвентарі — бо з кінця XV в. мають Львів, Перемишль і замки подольскі (вони війдуть в нашу колєкцию), з першої чверти XVI в. — Ратно, Дрогобич, Самбор, Сянок; головна-ж сила інвентарів розпочинаєть ся з другої чверти XVI в., 30-х р. Правда, й тут сей материял подїляєть ся між поодинокими староствами і краями не однаково; де яким пощастило дуже — напр. за часи старостовання Яна Камьонацького в Дрогобичи, Городку і Любачові маємо цїлу серію інвентарів доходїв сїх староств (кожного окремо) рік по року. Багатий ріжнородним материялом ще Львів; з подольських пощастило більше Каменцю і Бару. За те є повіти й староства, що для цїлого XVI в. зостають ся при якім небудь коротенькім справозданню з доходів або й того не мають. З сего погляду дорогі люстрациї, бо більш-менш описують всї королевщини (хоч перші люстрациї оминали королевщини з записаними „старими сумами“); але з першої люстрациї архив має для земель руських лише коротший інвентар доходів королевщин воєводств Руського, Подолського і Белзського (текст люстрациї є натомість в моськовській Метрицї), текстів 2-ої не переховалось также (два тогочасних примірників сеї люстрациї за те є в Варшавськім Головнім Архиві).

Хоч далеко біднїйші відомостями, далеко рівнїйше обіймають ріжні краї реєстри поборові, а важні ще тим, що містять в собі не самі лише королевщини, а й добра приватні. Виключивши поборовий реєстр Поділя з р. 1493 (виданий в моїм збірнику барських актів, т. II), реєстри з Белзщини й Холмщини з р. 1507 і т. и., вони начинають ся масою також з 2-ої чверти XVI в., і для XVI в. переважно зґруповані по окремих землях і воєводствах, що значно улекшує користаннє з них. Ще з перед Люблиньської унії, в р. 1566 розпочинають ся поборові реєстри литовської України — Київщини, Волинї й Браславщини, писані з початку по руськи. Для XVII–VIII в. велика сила того материялу, але користати з нього поки що трудно, за браком системи в тім порядку, в якім він угрупуваний (ще за польських часів). На превеликий жаль, далеко не в такім богатстві виступає для України віддїл справоздань митних, що подають, як зазначилисьмо, преважний материял для істориї торговлї. Ширші записки, з означенєм переїзжих і із перевезеного краму, істнують тільки спорадично для поодиноких комор. Так з 1-ої полов. XVI в. маємо записки митних комор в Дрогобичи, Львові, Долинї, Городку, кілька карток водяного збору