Не легко знайти два краї, що з ґеоґрафічного погляду показували б більшу суперечність, як Русь і цїсарство византийске, а мимо того згадуючи Русь все нагадуєсь, хочби і ненароком, Византия а опис історичного розвою Руси не був би докладний, ба і неможливий без всесторонного поясненя культурно-полїтичних і торговельних взаємин сего краю з цїсарством всхідно-римским.
Розгляньмо ся наперед побіжно в ґеоґрафії обох країв, щоби виробити собі осуд, о скілько природні обставини сприяли або противились обопільним відносинам, увзглядняючи очевидно простор сих країв в X віцї.
Русь в полїтичнім значіню займала значну часть сарматскої низини, межи 42° а 56° сх. д. від острова Ферро і 48° 60° півн. шир. Пересїчно вивисшає ся низина ледви 150 метрів понад уровень моря, але не єсть всюди однаково рівна, бо ту чергують ся незначні горбовини, названі пересадно „височинами“ з обширними, майже рівними низинами. Давнїйше творили з тих височин два хребти: уральско-балтийский і уральско-карпатский, та докладний помір виказав, що названих хребтів нема, а з півночи до полудня тягнуть ся: височина приволжаньска і центральна[1] а третя — прикарпатска, слїдує в своїм напрямі Карпатам. Руська держава з X-го столїтя займає західну часть центральної височини з єї відногами в валдайских горбах (356 м.), приднїпряньско-пиньску низину, цїлу майже прикарпатску ви-
- ↑ А. Тилло — Гипсометрическая карта Европейской Россіи (Петерб. 1/2,520.000).
