дає на особу; задля неточних дат автор подати не може богато уживають також пива; що до заможности то представляєсь процентово менше більше так: найбогатших є около 15%, середних 35%, а бідних 50%.
Піднести належить слова автора, що „з поводу многих питань кидає ся в очи певна ріжниця між людностию сїльскою в західній і всхідній части Галичини“. Ріжниць тих є много, но наважнїйшою є та, що „селянин західної части краю, хоч не дуже, але в кождім случаю лїпше ся відживляє, нїж в всхідній“. Причину того бачить автор в більшій запобігливости хлопа польского в порівнаню з руским. Згадати треба, що в загалї більший процент убогих припадає на західну Галичину, хоч найвисший (до 75%) мають два всхідні повіти: надвірняньский і богородчаньский. Також многі відповіди з всхідної Галичини підносять, що у руского хлопа панує в приряджуваню страв велике недбальство і нечистість.
Результат працї автора є такий: По перше — кляса убога живить ся без сумнїву недостаточно і стало позістає неначе в станї півголоду; з того виходить, що иньші верстви мають тих артикулів більше, нїж потребують. По друге; людність сїльска споживає майже виключно страви ростинні, бо тих пару кільоґрамів мяса на рік навіть вчислити не можна. По трете: форми страв, приладжувані з продуктів ростинних, суть в загалї дуже грубі, мало стравні, а через те менше поживні, нїжби бути могли. — В тім послїднім бачить автор причину невідпорности „хлопского жолудка“, не вважаючи на загартованє, на заразливі хороби і через те більшої смертельности між селянами. — Зле відживлянє впливає не тілько на сторону фізичну (спізнений розвій мужчин), але і на духову, так що причин неудальности нашого люду, певної апатиї і браку інїциятиви належить менше глядати в якихсь специяльних властивостях раси, а більше в условинах житя. — Врештї подає способи,, які могли би на разї причинятись до піднесеня добробиту селян, а то: піднесенє огородництва і садівництва, виданє „кухарки людової“, піднесенє видатности землї через закладанє стаций аґрономічних (наука посла Щепановского), зниженє цїн мяса, і введенє в ужитє конини, яка є рівно поживна, смачна і стравна, як і мясо волове. — При кінци знаходить ся спис 71 страв зі способом їх приряджуваня, що може послужити за материял етноґрафічний.
Я. Грушкевич.
На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том VI (1895).djvu/189}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |