дає на особу; задля неточних дат автор подати не може богато уживають також пива; що до заможности то представляєсь процентово менше більше так: найбогатших є около 15%, середних 35%, а бідних 50%.
Піднести належить слова автора, що „з поводу многих питань кидає ся в очи певна ріжниця між людностию сїльскою в західній і всхідній части Галичини“. Ріжниць тих є много, но наважнїйшою є та, що „селянин західної части краю, хоч не дуже, але в кождім случаю лїпше ся відживляє, нїж в всхідній“. Причину того бачить автор в більшій запобігливости хлопа польского в порівнаню з руским. Згадати треба, що в загалї більший процент убогих припадає на західну Галичину, хоч найвисший (до 75%) мають два всхідні повіти: надвірняньский і богородчаньский. Також многі відповіди з всхідної Галичини підносять, що у руского хлопа панує в приряджуваню страв велике недбальство і нечистість.
Результат працї автора є такий: По перше — кляса убога живить ся без сумнїву недостаточно і стало позістає неначе в станї півголоду; з того виходить, що иньші верстви мають тих артикулів більше, нїж потребують. По друге; людність сїльска споживає майже виключно страви ростинні, бо тих пару кільоґрамів мяса на рік навіть вчислити не можна. По трете: форми страв, приладжувані з продуктів ростинних, суть в загалї дуже грубі, мало стравні, а через те менше поживні, нїжби бути могли. — В тім послїднім бачить автор причину невідпорности „хлопского жолудка“, не вважаючи на загартованє, на заразливі хороби і через те більшої смертельности між селянами. — Зле відживлянє впливає не тілько на сторону фізичну (спізнений розвій мужчин), але і на духову, так що причин неудальности нашого люду, певної апатиї і браку інїциятиви належить менше глядати в якихсь специяльних властивостях раси, а більше в условинах житя. — Врештї подає способи,, які могли би на разї причинятись до піднесеня добробиту селян, а то: піднесенє огородництва і садівництва, виданє „кухарки людової“, піднесенє видатности землї через закладанє стаций аґрономічних (наука посла Щепановского), зниженє цїн мяса, і введенє в ужитє конини, яка є рівно поживна, смачна і стравна, як і мясо волове. — При кінци знаходить ся спис 71 страв зі способом їх приряджуваня, що може послужити за материял етноґрафічний.
Я. Грушкевич.
| На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том VI (1895).djvu/189}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
