то уважаю користним видруковати сю важну памятку поки що осібно. Переховуєть ся вона, як згадано було, в варшавськім архиві Казенної Палати, Архив старопольський, відділ 54, кн. 19; писана на аркуші перегнутім (т. зв. дудка), письмом недбалим тогочасним і займає 10 листків (від 103 до 113 — книга, як і иньші, оправлена на ново, з ріжних актів). Є се опись подільських замків Скали, Каменця, Смотрича й Летичова й їх доходів, споряжений при передаванню їх старості подільському Станиславу з Ходча; про Летичів там, правда, дуже мало, бо ревизор туди не поїхав з страху перед Татарами, як сам щиросердечно признаєть ся.
В вступній замітцї я не маю заміру вичерпувати цїлого запасу відомостей, які ми знаходимо в сїй памятцї, як тому що по часті се робило ся в згаданих вище працях, а головнїйше тому що се в малій замітцї й не можливо, бо в значній части сї відомости в повній своїй ціні виступають лише при зведенню до купи з иньшими джерелами. Зазначимо лише побіжно кілька черт головнїйших.
Передовсїм опись дає нам ясну картину тяжкого, руінного становища Поділя в тім часї. То був период интензивних нападів на Поділє єго сусїдів полудневих; при кінцї вересня Татари, як оповідає Бєльский, пограбували Поділє й Волинь й розбили королевський двір на поворотї коло Вишневця. Перед тим, як довідуємось з реляций московського аґента в Криму, Стефан воєвода молдавський двічи посилав сина „воевати“ Поділє й пропускав тудиж двічи турецьке військо[1]; мабуть до одного з сих походів належить звістка, що військо волоське напало несподївано на подільські краї, взяло чотири чи три замки, попалило їх і багато осад, побило людей й позаберало в неволю разом з худобою й ріжною здобичею.
Сї погроми волоські мали глубшу причину в тогочасній польсько-волоській полїтицї, але опись об'ясняє їх також сусїдскими зачепками: „коли селяне (в Лясковицї) спитали боркулаба хотинського, нащо він сказав се зробити“, (той сказав:) „тому що воєвода подїльський забрав у мого пана, воєводи волоського, 100 волів і 7 півбочок грецького вина“.[2]
Становище Поділя по тих находах ілюструє наша опись, злажена при кінцї 1494 р. Дуже воно виглядає смутно. Так в околиці Скали з семи сел замкових три (Озерани, Жилинцї, Угринковцї) були так страшно спустошені Татарами й Волохами, що не зостало
