За Київскою Стариною з наукових періодичних видань України росийської визначаєть ся що до богацтва і вартости наукового матеріялу до України-Руси орґан київського унїверситету — Университетскія Извѣстія, що виходять солїдними томами що місяця і переважно складають ся з розправ своїх професорів і студентів; і сей рік було між ними немало таких, що посередно чи безпосередно належали до України; такі розправи дд. Марковського про Антонія Радивиловського, Максимейка про джерела карного права Литовського Статуту, Малиновського про переступ в Литовськім Статутї, Голубовського — істория Смоленської землї. Але сї всї ширші працї повиходили окремо і оцїнені або будуть оцїнені де інде. Віддїл критичний на сей раз не дав нїчого для нас цїкавого, а в віддїлї офіцияльнім подано рецензиї Владимирова про працї Карського (коротко) і В. Антоновича про працї Линниченка (про орґанїзацию станїв громадських в Галичинї) і Грушевського (про Барське староство).
Записки Императорскаго Харьковскаго Университета виходять що три місяцї і мають побіч віддїлів розправ, біблїоґрафії і додатків ще віддїл лїтописі унїверситета. В сїй останнїй друковалась істория сього унїверситету, зложена проф. Багалїєм, що тягнеть ся і в р. 1895, а частиною вийшла осібно; вона становила найцїкавійший материял Записок що до України, взагалї бідних працями що до сього. Окрім сієї розправи (дивись про неї в віддїлї біблїоґрафічнім т. VI) подав в сїм же віддїлї проф. Сумцов дві глави з своїх „Материялів до істориї Харківського унїверситета“ (про проф. Рославського-Петровського) і проєкт вищих жіночих курсїв в Харьковї, що злажений був харьківскими про-
