Друга росийська часопись етноґрафічна Живая Старина (4-й рік видання, за редакциєю проф. В. Ламанського, — вийшло книжок три, 3 і 4 разом, далеко меньше, в порівнянню з „Этнографическим Обозрѣніемъ“, займала ся славянською етноґрафією, удїляючи більше місця ріжним иньшим народам.
Для українсько-руської етноґрафії тут зовсїм мало: д. Боцяновський подав кілька записей веснянок, петрівчаних і купальських пісень (кн. I с. 83–89; зауважу, що пісня з збірника Чубинського, яку наводить тут автор на довід сатиричного характеру веснянок, здаєть ся минї ненародною, штучною).
В кн. III знаходимо рецензию проф. Соболєвського на статю проф. Філєвича про Угорську Русь (про неї див. в кн. V Записок), де д. С. коротко застановляєть ся над питаннєм, як давнї руські оселї в Угорщинї; він вказує на топоґрафічні назви не-руські і такіж слова в мові, і між ними багато румунських: на думку проф. Соболєвського Волохи займали всї Карпати перед Русинами; в Угорщинї, ак догадуєть ся д. С., уважаючи на істнованнє деяких болгарських імен в топоґрафічній номенклатурі Угорщини взагалї, Русини зайняли місце Болгар. Далї, характеристичні ознаки мови гірняків (у і ю замість давнїх о і е (вул, нюс), сполучення гы, кы, ы відмінне від и — у Лемків у Бойків: гы і кы, але у і ю замість о і е нема; у Гуцулів брак яких ось архаїзмів і важних відмін в порівнянню з сусїдньою людністю, у угорських Русинів мова близька до лемківської — звертаємо на сї характеристики увагу галицьких диялєктолоґів) приводять д. С. до таких виводів: гуцульська частина Карпатів залюднила ся пізнїйше від лемківської і бойківської, взагалї-ж ся руська колонїзация, на думку д. С., не ранїйша від XII
