Треба ж сказати, що вплив і популярність творів Шевченка далеко ще не досягли свого зеніту, єдине через те, що спиняють їх, як ворожі обставини, так і право власности на видання творів поети. Слава і вплив творів Шевченка ще геть в будущинї; вони зростають вкупі зростом українсько-руського народно-национального розвитку на грунтї істориї, на грунтї котрої, на грунтї народно-национальної душі, зріє і сам Шевченко.
…як побачу
Малого хлопчика в селї
Мов одірвалось од гіллї.
Одно однісеньке під тином,
Сидить собі в старій ряднинї,
Минї здаєть ся, що се я,
Що се ж та молодість моя!
Кобзарь I. 233[1].
Тарас Григорович Шевченко-Грушівський родив ся в Звенигородському повітї Київщини, чи, уживаючи урядової терминольогиї, Київської губернії. Глянувши на карту Київщини бачим, що Звенигородський повіт головою межує з повітом Каневським, (де покоять ся кістки Шевченка); в ногах Звенигородського повіту лежить Херсонщина; на захід сонця він межує з повітами Таращанським та Уманським, на схід з повітами Черкаським і Чигиринським. Обширом Звенигородський повіт займає ледви 63 квадр. милї, а людности на сему обширі близько 200 тисячів. Панує людність українсько-руська, бо єї 90%, а самих крестян („мужиків“) 85%. Таких панів, щоб признавали ся до национальности народної маси — нема. Пани переважно Поляки, або „обрусителї з москалів та з нїмцїв; де-не-де зустрінеш пана „обще-руса“. Звенигородський повіт — країна чисто хлїборобська. Колись пишали ся тут чумачество, садівництво і пчільництво; але чумачество не встояло проти конкуренції пари і, натурально, мусїло зникнути. Через значне малоземелє, через великі земельні податки і високу аренду за землї та через народню темноту зникає і садівництво і пчільництво.
З усїх повітів Київщини — повіт Звенигородський видаєть ся природною красою. Вітки карпатських гір перерізують єго і вдовж і впоперек; найвисший шпиль горбів сягає до 700 ступнів. Тим то більша частина повіту, найпаче південно-східний куток, горбковата, хвиляста. З півночи на південь плине по повіту річка Гнилий Тикач, приймаючи
- ↑ Цитати з Кобзаря беру з видання р. 1876. Прага. Римскі цифри визначують том.
