Так само Київ не належав і до князїв Великої Руси — володимирських та московських; остання певна згадка про їх власть над Київом належить до 1249 р., коли хан поставив Олександра, т. зв. Невського, сина Ярослава Всеволодовича, князем над Київом; нема нїяких указок на те, що-б Київ підлягав єму реально, а єго заступникам і нащадкам — навіть номінально[1]. Тимчасом не було по Київщинї й власних, окремих князїв: се зовсїм виразно виходить з тих місць лїтописи, де показано, які князї допомагали Татарам у їх походах[2]: з них знати, що між Волиню й Днїпром, очевидячки, не було нїяких князів. Юрий пороський, що згадуєть ся раз під 1289 р., був набуть князь титулярний без волости[3].
До того ще треба уважити на одну звістку. В мандрівцї Плано-Карпінї 1246 р. через Україну-Русь сказано, що Канів підлягав Татарам безпосередне — sub Tartaris erat immediate[4]. Зваживши усї отсї поданя й порівнявши їх з поданими вгорі звістками за рух волинський, не буде, здаєть ся, дуже сьміливо гадати, що й східня Київщина, від Тетерева й до Днїпра, те-ж підлягала Татарам безпосередне, тим більше, що в поданій звістцї про плани похода Данила на „людей татарських“ експедиция на Київ з'являєть наче-б часткою усїєї сїєї кампанїї.
Київщина в такім разї теж позбула ся князївсько-дружинного концентрованого устрою й розбила ся на окремі громади: Я вже висловив, що з знищеннєм князївсько-дружинного устрою знищеннє земської концентрації було неминуче. Така гїпотеза правдоподібна й a priori: незадоволеннє княжим устроєм можна зауважити по властивій Київщинї, а Татари в свого боку мали піклувати ся й нахиляти людність до безпосередного підданьства й скасовання небезпечного для їх князівсько-дружинного устрою.
Що було за Днїпром? За се ми нїчого не знаємо. Одначе як стара Переяславщина в звістках тогочасних полїтичних зістає зовсїм порожним місцем, а повірити тому, що вона зовсім лежала пусткою, ми нїяк не можемо, то можемо гадати, що й тутейща людність, може далеко-далеко
- ↑ Правда, що в т. зв. Густинській лїтописи пісьля Олександра Київ належить до єго брата Ярослава Ярославовича (Полн. собр. рус. лѣт. II. с. 344), але як на се не маємо жадних указок в північних жерелах, то мусимо звістку Густинської лїтописи уважати за помилку.
- ↑ Дивись найпаче Ипат. с. 575 й 588.
- ↑ Ипат. с. 612; за титулярного єго мають декотрі письменники, як проф. Дашкевич, Сергієвич, Лїнниченко.
- ↑ Мандрівка Плано-Карпінї в виданню Язикова (Собраніе путешествій къ Татарамъ) p. 10.
