ченїжських приходцїв, так як і на Пороссю, хоч на се й нема нїяких доводів по жерелах. Що-ж до звичайного полїтичного напрямку Болоховцїв, то він залежав певне не від етноґрафічних причин, а від тих громадських обставин і відносин, які я силкував ся виложити в попередних словах; такий же полїтичний напрямок бачимо ми в той час і по таких містах, де вже жадним чином не можна гадати про якихось чужеродцїв — отже нема чого з сего поводу й Болоховцїв повертати та Татарів чи Волохів.
Чимало гадано було про родовід князїв болоховських: декотрі мали їх за князїв з дому сьв. Володимира, властиве з Ольговичів, уважаючи на те, що Михайло Всеволодович зве їх „братією“ (але се єсть річ маловажною); інчі уважали їх за нащадків первістних, тубильних князїв місцевих, що заховали ся тут якось, під властю дому сьв. Володимира, аж до XIII. в. Ті мають їх за бояр галицьких, що примостили ся тут князювати, як про те піклували ся вони й по Галичинї. На останку деякі уважають їх за людей виборних, громадських, таких „лїпших людий“, „старцїв людських“, „старійшин градських“, які колись порядкували по громадах в часи передкняжі.
Не будемо спиняти ся тут і дрібязково переглядати всї отсї гіпотези[1]. Для нас вагу мають ось які подання жерел: болоховські князї всї рази з-являють ся в звістках наших в гуртї, купою, й-що незвичайне — лїтописець їх нїколи не називає по йменням, по батькам, як то має звичай з інчими князями. Князї сї дуже завзято борють ся з князем Данилом — головним заступником князївсько-дружинного устрою на тогочасній Українї-Руси. Вони піддають ся добрею волею Татарам і вповають на їх в своїй боротьбі з Данилом. Вони очевидячки мають за себе громаду, суть її заступниками й провадять свою полїтику в згодї з її бажаннями[2]. В останнїй звістцї болоховських князїв вже не чути, але боолховська громада провадить ту-ж саму полїтику, що й попереду. Нїгде не видко дружинного елєменту.
Розмірковуючи й комбінуючи сї подання, треба признати, що болоховські князї й громади, як порівняти їх з тими загальними громадсько-полїтичними відносинами України-Руси, які висловлено в горі, становлять
- ↑ Перегляд їх — в тій розправі проф. Дашкевича Болохов. с. 94 і далї.
- ↑ Се зовсїм виразно виходить з того, що балакаючи за підданьство Болоховцїв Татарам, лїтописець потім переходить до князїв, яко до чогось відрізного, нового („князѣ же ихъ изъятъ руку Болеславлю“) й тим дає знати, що полїтика, за яку він перед тим казав, була громадською, а не княжою тільки.
