Таким чином по смерти Григория Шевченка лишило ся пятеро сиріт. Старийшому з них Микитї[1] ішов тодї 14 рік. Вже-ж коли за житя батька Тарасови тяжко було жити з мачухою, так якого тепер єму було сподївати ся житя з мачухою, котра єго ненавидїла, від котрої і єго вернуло! Очевидно, що сукупне житє з мачухою і з її дїтьми було не можливе: треба було молодою головою промишляти Тарасови про житє де інде.
Один з єго дядьків, можна гадати, Павло Грушівський „що б вивести сироту в люде“, хотїв, що б Тарас за хлїб пас у лїтку свиний, а зимою помагав єго наймитови по хазяйству. Опріч усего інчого, досить було Тарасови згадати про гроші, украдені Степанком у салдата, що б подяковати дядькови за ласку.
Тарас тодї „знав на память трохи не увесь псалтир“; читав єго виразно і голосно і тямив, що людям дуже подобаєть ся, коли над покійником читають виразно. Відав він і те, що читаннє псалтира було, так мовити, превилеєм дяків; але дяк міг за себе посилати на читаннє школярів. Нарешті не міг Тарас не спостерегти й того, що дяк Богорський, людина пяна, не завжди через чарку й спроможен читати над покійниками; значить — охоче згодить ся приняти его до себе яко доброго читаку і посилати на читаннє. Згуртовавши отсе все Тарас Григорович і примірковав собі йти в школу до Богорського і з читання псалтира добувати собі хоч мізерний заробіток. І от він „взявши псалтир свій і каламар, пішов до пяного дяка в школу і став у єго яко школяр і робітник“.[2]
- ↑ Катерина Григоровна, як було вже говорено, вишла заміж за Красицького, між дїтьми її визначив ся теж хист до малярства. Микита Григорович лишив синів Петра і Прокопа — обидва живуть в Кирилівцї. Петро добре охазяйнував ся. Прокопови перейшла батьківщина, де зростав Тарас; одначе в житю єму не поталанило. Ще гірш не поталанило сестрі єго, Тарасовій небозі — Іринї Микитовній, що одружила ся з Ковтуном: з десятех їх дїтей семеро слїпих: усї вони родили ся зрячими, але на 7 роцї свого віку послїпли. Пиклованнєм д. Кречмера — добрі люде, вболїваючи Ковтунишиному бідованню, убезпечили її материяльний побит. — Молодший Тарасів брат Осип — те-ж уже небіжчик, лишив трох синів: Трохима, Івана і Андрія; останній переселив ся в Херсонщину, куди переселив ся і чоловік другої Тарасової сестри Ірини — Бойко. Іринин син коштом дядька Тараса вчив ся в Київі в гімназиї, був потім учителем в народній школї на Волинї; а потім занепав психично без надії на одужанє, і перебував у шпиталю в Житомирі. Нарештї остання Тарасова сестра Маруся померла на 20 роцї в дївках. Вона ще дитиною ослїпла з віспи.
- ↑ Княгиня 664.
