і що дїєть ся, і на рештї, що він був дитина правдива, розважна і що сестра Катерина любила єго і як змогла пикловала ся про єго. Є й другий ще привід гадати, що у Катерини Григоровни вдача була нїжна, гуманна, поетична. „На причилку нашої хати, розказує автор „Княгинї“, стояла яблуня з краснобокими яблуками, а навкруги яблунї цьвітник, — коханець моєї незабутної сестри, моєї нїжної няньки. Тут до речи буде згадати і про народню приказку: „хто квітки кохає, той добре серце має.“
Таким чином запевне можна сказати, що з усїєї родини найбільше пикловала ся про Тараса і найбільше впливала на єго — сестра Катерина і під її впливом зростала і розвивала ся прирожденна Тарасови любов до людий і до природи.
Патрет Тарасів на 6–7 роцї єго віку здаєть ся нам більш межи таким: білявий, оклецьковатий, але проворний, меткий і непосидучий хлопчик; босоногий, часто замурзаний, обірваний; добрий, щирий, цїкавий, перенятливий і пустотливий, але розважний і розумний.
Небавом в характері єго пробиваєть ся упертість; помічаємо риси неслухняности, задирливости, хитрощів і замкненности в самому собі. Сприяло сему те безталаннє, ті нещасливі обставини житя родинного, що не тілько не вилазили з хати Григория Шевченка, а що разу більш розпложували ся і позбавили малого Тараса і того невеликого догляду, який зазнав він від ненї; натомісць насовуєть ся хмара негоди слїз; недоля обгортує дитину і так чіпко пристає до неї, що вже й до віку не спекав ся її Тарас Григорович! Похмурий обрій житя єго, коли трапляло ся, і прояснював ся, так не зовсїм і не надовго: тай за ті ясні години, що інколи перепадали на віку Тараса Григоровича, починаючи восьми лїт — доля вельми дорого брала з єго! За них платив він довгими годами безталання, довгими тяжкими годами; темними, кервавими, годами слїз, неволї і глибочезного болю своєї нїжної душі!
Ледви минуло Тарасови девять лїт, як матір „добрую єго, ще молодую у могилу нужда та праця положила“. Неня єго померла 20. серпня р. 1823 в Кирилвіцї[1] і померла дїйсне ще молодою, на 32 роцї свого віку. „Помре батько, каже народня мудрость, дитина пів-сиро-
- ↑ Смерть Катерини Грушівської записано в метрицї Кирилівської церкви р. 1823 під Ч. 6 і сказано, що померла „з натуральної болїзни“; се значить, що померла не наглою смертю, або з якої будь інчої не природної пригоди.
