усьміхаєть ся… Брав ся до роботи; але робота не йшла! покладе він свій малюнок в портфель; звідтіль візьме відпускну, перечитає її, перехрестить ся, поцїлує її і заплаче“.
За кільки день після виходу з шпиталю, коли Шевченкови справили путящу одежину і коли акт визволення був вже затверджений урядом так як про те прописано в законї, Сошенко пішов з Тарасом до Брюлова і з того дня, каже Тарас і в автобіоґрафічному листу і в „Художнику“ — я став ходити до академії художеств і небавом зробив ся одним з люблених учнів — товаришів Брюлова.
Бачимо, що з пекла крепацтва „двері на волю“ відчинили ся Шевченкови через 24 роки і два місяцї без двох день з того часу, як його мати повила у Моринцях! З Мориниць у Вильну, у Варшаву, у Петербург — от який довгий шлях мусїв Тарас зміряти на своїм парубочім віку, доки вийшов на волю! А чи за оті, трохи не девять тисячів день крепацтва, чи зазнав він хоч девять годин щасливих? Овва! сьміливо можна сказати: — нї! Такі люди як Шевченко в неволї не можуть бути щасливими. Щасття в неволї, коли й зазнають, так хиба тільки самі
„Раби з кокардами на лобі,
Лакеї в золотій оздобі…“
Крепацтво не зламало великої душі і доброго серця Шевченка; але воно лишило і не могло не лишити свого слїду тяжкого. Як і в чому відбив ся сей слїд, се ми побачимо з поетичних творів Шевченка. Муза його прокинула ся те-ж в Літньому Саду і тодї саме, як товариство осьвічених людий повіяло на його душу сьвітом і волею. Бесїда моя про се — буде в новому нарисї…
- У Києві, 9 квітня 1894.
| На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том IV (1894).djvu/30}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
