— Королева Анна Ярославна. З поводу франко-росийських сьвятковань в Кронштатї та Тульонї з'явилось по часописах і росийських і французьких багато заміток про руську княжну Анну Ярославну, що була за мужем за французьким королем Генрихом I; але ті статтї не дають нїчого нового і засновують ся здебільшого на старому збірнику французьких материялів Лобанова-Ростовського „Recueil de pièces historiques sur la reine Anne ou Agnès, épouse d'Henri I, 1825. До ряду сих заміток належить і надрукована в „Історичному Вістнику“ петербурському (1894 р. кн. I) стаття Тимирязева „Французская королева Анна Ярославна“. Про особу Анни і про її шлюб відомости взагалї дуже бідні. Рік шлюбу її не відомий певно (вказують на 1044 і 1049 рр.), і Тимирязев не береть ся розвязувати сего питання, хоч і відкидає думку автора замітки про Анну Ярославну в Київській Старинї, що роком шлюбу вважає 1048 р., а 1044 — роком заручин; не згоджуєть ся з ним д. Тимирязев і в питаннї про віру Анни Ярославни, уважаючи за неможливе, щоб вона заховала свою попередню, хоч се ще було до роздїлу церков. 1860 р. руська княжна овдовіла; в відомостях вона з'являєть ся людиною добродїйною та богомільною, але не вважаючи на те стала героінею рицарського роману і вийшла вдруге заміж за Рауля, графа де-Крепі, хоч у того й була тодї жінка. В період сього другого шлюбу вона, на думку д. Тимирязева, не брала нїякої участи в державних справах, але після смерти Рауля, 1074 р., знову вертаєть ся до двору сина і підписуєть ся на актї, але не яко королева (як до шлюбу з Раулем), а яко мати короля. Такий підпис в останнїй раз можна бачити на привилею данім одному монастирю 1075 р., і з того часу нема ніяких відомостий про те, що стало ся з Анною Ярославною. Що до смерти її, то д. Тимирязев прихиляєть ся до думки, що вмерла вона у Франциї і похована в церкві Вильерського аббатства, де патер Менетріє 1682 р. знайшов її труну, хоч сю справу за фак-
Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том IV (1894).djvu/197
Ця сторінка вичитана
ЗАМІТКИ.
